Шість років тому на Тернопільщині для людей було справжнім шоком довідатися, що місцеві владики самовільно продали бізнесменам замок, монастир і гідроелектростанцію на території національного заповідника Дністровський каньйон. Причому до церковної скарбниці із майже 400 тисяч гривень не потрапило ні копійки. Спочатку повернути майно церкви взялися віряни, а потім історією зайнялись і правоохоронці.
Церковне майно ієрархи продали за нехитрою, але дуже нахабною схемою. Єпархія вступила в товариство з обмеженою відповідальністю з майном, а бізнесмени — з грошима. Після цього церква швидко вийшла із засновників товариства. Весь фокус нахабства і простоти і полягав у тому, що вийшли, уже без старовинного замку, монастиря і гідроелектростанції.
Надійшло звернення від одного з церквоних фондів, де вказувалось про те, що товариство «Джуринфортеця» було продане невідомим особам і кошти, які мали надійти за цю оборудку — майже 400 тисяч гривень — в церковну казну не потрапили, — сказав речник Нацполіції у Тернопільській області Сергій Крета.
Після цього владику Мстислава, який ставив підписи при відчуженні споруд, відсторонили від керівництва єпархією. Наступники лише розводять руками — нема ні замку з монастирем, ні грошей.
«Я не знаю — нуль. Я прийшов до єпархії, то у нас в касі був нуль», — згадував архієпископ Тернопільський і Бучацький ПЦУ владика Тихон-Петранюк. Але тут, як показали подальші події, спрацювала приказка «ворон ворону око не виклює», адже цей відомий пройдисвіт і барига в рясі, очоливши Тернопільську єпархію, яка втратила в оборудці майно, відмовився визнавати свій приход потерпілою стороною. Тим часом, на початку грудня 2019 року у Державному бюро розслідувань зареєстрували кримінальне провадження.
Нинішню ситуацію щодо Червоногородського замку ми попросили прокоментувати Наталію Шевчук — голову ГО «Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія»
— Наталіє Михайлівно, що ви думаєте з приводу того, що в Свято-Петропавлівському чоловічому монастирі УПЦ/ПЦУ сьогодні лунала молитва і слово до вірян — представників Української греко-католицької церкви?
— Слава Богу, хоч хтось молиться! Шкода, що там давно вже не було наших ревних молитвеників. Приємно чути, що є духовенство, віряни, котрі, як і я, вважають Червоногородський замок воістину святим прадавнім місцем особливої духовної сили.
Парадокс полягає в тому, що ПЦУ, за фактом, не потрібні ані монастирі, ані церковні землі, ані діючі храми, ані семінарії, якщо там не перебувають представники УПЦ Московського патріархату. Я поклала майже п’ять років свого життя після смерті Митрополита Мефодія, щоб зберегти монастир Української Автокефальної Православної Церкви святих Петра і Павла, відомий як Червоногородський замок, у власності Тернопільської єпархії. Сьогодні це Тернопільсько-Бучацька єпархія у складі УПЦ/ПЦУ, якою керує відомий на всю Україну шахрай, випущений свого часу під заставу та обвинувачений у важкому кримінальному злочині — громадянин Петранюк Тарас Іванович (архієпископ Тихон). Хто хоча б поверхово знає біографію цього клоуна, не здивується, чому святиня в такому жахливому і занедбаному стані, чому в храмі не відбуваються богослужіння, не лунає молитва і чому вдень зі свічкою не найдеш ченців ПЦУ, що так яро претендують на Почаївську та Києво-Печерську лаври! Просто цей об’єкт разом із землею Петранюк незабаром вдруге продасть, так само, як нещодавно продав гектар золотої церковної землі на Чернівецькій у центрі Тернополя. Мені боляче, прикро бачити, як кафедру, якою до 2015-го керував сам Предстоятель УАПЦ, Митрополит Київський і всієї України Мефодій (Кудряков), розривають на шматки, як дикі звірі, наступники-архієреї Мстислав Гук, Макарій Малетич, Тихон Петранюк. Я щиро вважаю, що якби владика Мефодій встав, то багато хто ліг би за свої злодіяння щодо власної церкви-єпархії. Та правда життя в тому, що ніхто з нас не вічний, а отримати справжнього володаря, господаря, людину особливої духовної твердості, якою був Блаженноспочилий владика Мефодій, — це надзвичайний скарб для Церкви, Божий дар і Боже благословення. Отож, бачите, до чого призводить церковна політика, коли злочинцям і шахраям — раніше вже забороненим у служінні архієрейським синодом — дозволяють керувати Церквою. Дуже сподіваюсь, що Петранюка раніше чи пізніше правоохоронці візьмуть під арешт і ситуація на Тернопільщині зміниться докорінно, адже у нас є архієреї — владики Нестор Писик і Павло Кравчук, які щоденною працею смиренно, без пафосу, ревно виконують свої обов’язки єпархіальних керуючих, люди — патріоти української землі, які безмежно люблять свою Батьківщину, в часи війни не дозволяють собі за церковний кошт кататись морями з хлопчиками за кордон, тішити себе коханого за кожної нагоди розкішними трояндами, придбаними за пожертви бабусь, безчисла нашивати собі платтячка — то в квіточку, то в хрестик, то в орнамент, вип’ячуючи на загальний огляд простих людей та духовенство свою особливу нетрадиційну орієнтацію… Відтак наголошую: в ПЦУ є архієреї, які насправді користуються щирою та заслуженою повагою вірян і духовенства. Прикро, що про їхні чесноти не пишуть, утім знаю, що молитви таких духовників доходять до Господа нашого Ісуса Христа, а тому в Україні засяє сонце великої перемоги, а нашу святу Українську церкву захистить світоносна Оранта, Матір Божа Київська.
Нагадаємо про раніше опубліковані статті Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія, підготовлені за розслідуванням голови цього Фонду Наталією Шевчук:
Мефодій – надбав, Макарій – продав
«Я не знаю…» — владика Тихон (Тарас Петранюк) співучасник злочину розводить руками
З таким предстоятелем і ворогів не треба
Офіс Президента України відреагував щодо Червоногородського замку
Джерело: Прес-служба Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія
Соц.медіа