На 51-му році життя, унаслідок важкого поранення, втратив життя солдат 127-ї бригади ТрО Андрій Павлище

Пішов у безсмертя у день свого народження солдат 127-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних сил України із Підволочиської громади Андрій Павлище.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Захисник України Андрій Романович Павлище, житель села Качанівка, віддав своє життя за свободу і незалежність Батьківщини. Воїн-земляк помер 21 травня 2025 року в лікарні міста Харків. Життя Андрія обірвалося у день його 51-го дня народження внаслідок важкої вибухової травми, яку він отримав 19 травня під час виконання бойового завдання.

Смерть Андрія Романовича стала важким ударом для його родини, бойових побратимів, односельців та всієї Підволочиської громади.

Захищаючи Батьківщину від російської нечисті, гинуть найкращі сини України. Висловлюємо найщиріші співчуття сімʼї, рідним, близьким, друзям, побратимам Андрія Павлище у зв’язку з цією непоправною втратою. Нехай Господь дасть сили пережити цей біль, а Герою дарує вічний спокій. Низький уклін захиснику України. Пам’ять про його жертовність і відвагу залишиться в наших серцях назавжди.

Гірко і боляче, що ми щодня втрачаємо золоте покоління… Війна — це одне з найбільших лих, яке може спіткати людство. Війна не тільки руйнує наші міста, села, домівки, але й ламає долі людей, змінює їхнє сприйняття світу і найгірше — забирає життя… Але Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях. Хай Господь дарує Царство Небесне та вічний спокій його душі!

Молитва за всякого померлого

Пом’яни, Господи, Боже наш, у вірі й надії на життя вічне спочилого раба Твого, брата нашого Андрія як Милосердний і Людинолюбний, відпускаючи гріхи та згладжуючи неправди, полегши, даруй і прости всі його провини вільні й невільні, визволи його від вічної муки та вогню геєнського і дай йому вічні Твої блага, наготовані для тих, що люблять Тебе. Коли ж і згрішив він, та не відступив від Тебе і безсумнівно в Отця, і Сина, і Святого Духа, Бога, Тебе, в Трійці славимого, вірував і Одиницю в Трійці і Трійцю в Одиниці православно аж до останнього свого подиху визнавав. Будь милостивим до нього і віру в Тебе замість діл прийми і з святими Твоїми, як Щедрий, упокой: нема бо чоловіка, що жив би і не згрішив. Ти один тільки без усякого гріха, і правда Твоя — правда вічна, і Ти один Бог милости і щедрот, і чоловіколюбства, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, й повсякчас, і на віки віків. Амінь.