Президент України запропонував Путіну переговори. Для Тернопільщини — регіону, де війна забрала тисячі життів — цей лист означає одне: нарешті хтось сказав вголос те, про що мовчать на цвинтарях.

Відкрите звернення Володимира Зеленського про мир — крізь біль регіону, який віддав тисячі синів і досі ховає своїх

5 червня 2025 року. Президент України Володимир Зеленський опублікував відкритий лист до Путіна. Два слова в ньому стоять над усіма іншими: «Досить війни».
На Тернопільщині ці слова читали люди, які знають їм ціну — не з телевізора, а з власного горя.
Тут майже немає родини, яка не проводжала. Немає вулиці, де не висить чорна рамка. Немає церкви, де не служили панахиди — не раз, не двічі, а знову і знову, рік за роком, з 2014-го. Тернопільщина — один із регіонів, який у відсотковому відношенні до населення поніс одні з найбільших втрат в Україні. Це не статистика. Це сусід. Це брат. Це син.
І саме тому цей лист тут читали інакше, ніж деінде.

Підтримати молитву

Що написав Президент — і що це означає

Володимир Зеленський пропонує Путіну зустрітися особисто. Без посередників. У нейтральній країні. Він пропонує повне припинення вогню на час переговорів, обмін усіма військовополоненими — всіх на всіх, — і повернення депортованих українських дітей.
Він пише це після одинадцяти років війни. Після тисяч некрологів. Після сотень зруйнованих міст. Після ракет і «шахедів», які прилітали і на мирну Тернопільщину — туди, де немає фронту, але є люди, є діти, є будинки, які горять.
Це не жест слабкості. Це голос країни, яка знає ціну кожного дня війни — і має право сказати: час зупинитися.

Тернопільщина чула сирени. Тернопільщина ховала своїх

Тут не треба пояснювати, що таке війна. Вона прийшла сюди не лише у зведеннях — вона прийшла похоронками, скаліченими долями, дітьми, які ростуть без батьків.
Тернопільська єпархія ПЦУ супроводжувала своїх вірян через цей біль від першого дня. Священики відспівували загиблих. Громади збирали на бронежилети і дрони. Парафіяни приймали переселенців із Херсона, Маріуполя, Харкова. Церква тут — не осторонь від війни. Церква тут — всередині неї, разом із народом.
Саме тому голос єпархії сьогодні — це не офіційна заява. Це слово спільноти, яка втратила своїх і продовжує стояти.

Мир — не зрада полеглих. Мир — це те, за що вони воювали

Є спокуса мовчати про мир. Бо здається — говорити про нього означає зменшити жертву тих, хто загинув.
Але це неправда.
Наші хлопці йшли воювати не для того, щоб війна тривала вічно. Вони йшли, щоб їхні діти жили в мирі. Щоб їхні матері більше не боялися дзвінка. Щоб їхні міста більше не горіли.
Справедливий мир — це не капітуляція. Це не забуття злочинів. Це не подарунок агресору. Справедливий мир — це той, після якого Україна залишається Україною: з кордонами, з гідністю, з правдою про те, що сталося.
Саме такий мир пропонує Президент. Саме за такий мир молиться Церква.

Молитва Тернопільської єпархії

Ми молимося за наших воїнів — тих, хто зараз на передовій, і тих, кого вже немає.
Ми молимося за полонених, які чекають на повернення.
Ми молимося за дітей, яких треба повернути на рідну землю.
Ми молимося за тих, хто сидить за столом переговорів і несе на плечах відповідальність за мільйони доль.
І ми молимося за мир — не будь-який, а той, який буде гідний усіх, хто загинув за Україну.

«Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться» (Мт. 5:9)
Слава Україні! Слава героям!

Тернопільська єпархія Православної церкви України
5 червня 2025 року