Стаття розповідає про життя та духовні подвиги святого Преподобного Тита Печерського, його чудо зцілення та приклад милосердя та прощення.

Життя та духовність святого Тита Печерського: Історія примирення та чудо зцілення

27 лютого за новоюліанським календарем Православна Церква вшановує пам’ять святого Преподобного Прокопія Декаполіта, сповідника (бл. 750).

Також цього дня вшановуємо пам’ять святого Преподобного Тита, пресвітера Києво-Печерського, який спочиває в Ближніх печерах (1190 р.). Та ще одного Преподобного Тита, колишнього воїна, що в Дальніх печерах (XIV ст.).

Також в цей день згадуємо святого Преподобного Фалалея Сирійського (бл. 460).

27 лютого – день святого Тита Печерського.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

«Як гнів Божий відкривається з неба на всяку безбожність і неправду людей, так і мир Божий, який, понад усяке розуміння, збереже серця ваші й думки в Ісусі Христі» (Рим. 1, 18; Пилип. 4, 7). Це явно показав Господь на рабові Своєму, блаженному Титі пресвітері.

Тит звершував чернечі подвиги в Києво-Печерському монастирі в XII ст., був поставлений у пресвітери і проводив життя, достойне блаженства святих.

У нього був брат за духом, чорноризець, диякон, на ім’я Євагрій. Тит дуже любив його і був із ним у великій приязні. Диявол не спав і все зробив для того, щоб вони посварилися. Ненависть дійшла до того, що вони не могли бачити один одного, а коли один із них ішов із кадилом, то інший відвертався. Братія монастиря неодноразово умовляла їх, щоб вони помирилися, але нічого не допомагало.

Сталося так, що пресвітер Тит дуже захворів. Будучи смертельно хворим, він почав гірко оплакувати свій гріх і послав до диякона Євагрія з проханням: «Прости мені, брате, ради Господа, що я образив тебе гнівом моїм». Але той не пробачив, навіть почав клясти пресвітера. Бачачи, що Тит помирає, братія монастиря насильно привела Євагрія, щоб він попрощався з братом. Побачивши його, хворий відразу ж піднявся, упав перед ним на коліна і почав просити прощення. Євагрій, не пробачивши його, сказав: «Ніколи не прощу йому, ні в цьому житті, ні в майбутньому». Ледве він устиг промовити ці слова, як зразу ж упав і помер. Братія хотіла його підняти, але він уже був мертвим. А хворий Тит став здоровим, наче й не хворів.

Страх напав на всіх, коли вони побачили таку смерть Євагрія й чудесне зцілення пресвітера Тита. Братія почала питати його, як це сталося.

Блаженний Тит розповів їм таку історію: «Коли я хворів, то бачив ангелів, які відійшли від мене і плакали, що я помираю. І бачив бісів, які раділи за мої гріхи. Тоді я почав просити вас, щоб ви відправилися до мого брата й попросили за мене прощення. Коли ви привели Євагрія, я поклонився йому, а він відвернувся від мене, тоді я побачив ангела, який держав палкого списа, яким вдарив диякона, після чого той і впав мертвим. Мені ж ангел подав руку й підняв, і я — здоровий».

Після цього преподобний Тит і братія монастиря ніколи й ні з ким не ворогували. Тит любив усіх, а особливо Бога, знаючи, що любов довготерпелива, любов лагідна, любов не заздрить, любов не чваниться, не є горда (1 Кор. 13, 4). Блаженний пресвітер намагався жити за Святим Письмом. «Будьте розсудливі й пильні в молитвах, передусім майте щиру любов один до одного, бо любов покриває багато гріхів» (І Петр. 4, 7, 8). Так він робив у подальшому житті й у своїх пресвітерських жертвах. Життя його було таким, що справджувалися слова апостолів: «Царство не їжа і питво, а правда й мир». Упокоївся преподобний пресвітер Тит у 1190 році. Мощі його знаходяться в Ближніх печерах.

Молитва преподобному Титу, колишньому воїну, Києво-Печерському, який у Дальніх печерах спочиває

О, преподобний отче наш Тите, ти в мирському житті відважним воїном був, земну вітчизну захищаючи, але отримавши тяжке поранення ти з молитвою звернувся до Господа благаючи про зцілення, в преподобії служити Йому обіцяючи. І Всевишній почув молитву твою і зцілив рани твої, ти ж з вдячністю Богові, воїнство тлінне залишив і прийшов до обителі Києво-Печерської, де в безперестанних подвигах силою Святого Духа зміцнений став переможцем ворогів невидимих і всі підступи лукавого знищив, тож молися преподобний до Господа в Тройці Святій, щоб визволив і нас від напастей злих демонів і всіх ворогів наших, аби за сприянням твоїх щирих молитов ми досягли Царства Небесного і там разом з тобою і всіма преподобними угодниками Києво-Печерськими прославляли Тройцю Єдиносущну і Нероздільну, Отця і Сина і Святого Духа на віки віків. Амінь.

Джерело – Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія