Замість туристичного форуму в Умані — триденна жалоба за загиблими від удару російської ракети

У п’ятницю Умань готувалася до зустрічі гостей. Тут планувався дводенний туристично-економічний форум «Туризм в Україні: вимоги сьогодення». Збиралися обговорити, як розвиватися громадам в умовах воєнної кризи. Приготували цікаві локації для показу туроператорам та журналістам…

Але російська ракета, яка перед світанком влучила в житловий будинок, зруйнувала усі мирні плани. І зробила актуальною лише одну локацію – панельну забудову радянських часів, де повністю зруйновано один із двох під’їздів на 46 квартир. Під руїнами знайшли свою смерть щонайменше 19 людей, з них троє дітей. Доля деяких мешканців, зокрема і батьків загиблих дітей, наразі невідома.

Про це з місця події розповідає кореспондент Укрінформу.

Біля будинку – пожежні машини та швидкі із написами «Христинівка», «Звенигородка». Рятувальники намагаються загасити вогонь і розкопують руїни будинку.

Час від часу з огородженої стрічками території виносять ноші з тілами, накритими покривалами, – ще одна людина, вбита росіянами. Мертвих складають на газон. Люди лише в нижній білизні — вони спали, коли прилетіла ракета. Лікарі оглядають тіла, потім коротко описують зовнішній вигляд і закривають чорними мішками.

Поруч зі мною стоїть сімейна пара. Жінка без куртки, лише накинула картатий плед на плечі. Їхні діти жили в епіцентрі вибуху – на 6 поверсі. Там вціліло одне вікно на кухні. Жінка весь час плаче. І молиться. Її чоловік затягується цигарками.

У самому дворі кілька повністю обгорілих авто. Інші — без вікон. За кілька годин мого перебування до автомобілів ніхто не підходить.

Мешканець будинку Олександр розповідає, що біля четвертої ранку почув шум і вийшов на балкон.

– І тут будинок здригнувся, в хаті підскочили усі меблі, а на місці сусіднього під’їзду я побачив суцільний вогонь. Усі почали вибігати з квартир. Мої сусіди постраждали: двоє дівчат – одна першокласниця, друга на рік старша, та їх батько. Батькові ми перев’язали ногу, потім його забрали в лікарню, – згадує страшний ранок Олександр.

За його словами, будинок звели 32 роки тому як гуртожиток для працівників рембази. Потім їм дозволили житло приватизувати. Мешканці знають один одного десятиріччями, чужих тут практично нема.

Місцева жителька Оксана, що стоїть поруч зі мною біля зруйнованого під’їзду, розповідає, що тривога почалася незадовго до 4 години.

– Почули два звуки влучань. У трьох сусідніх будинках не лишилося жодного вцілілого вікна. Хоч з другого боку багатоповерхівки, в яку влучила ракет, вікна цілі, – каже Оксана.

Жінка працює в супермаркеті. У під’їзді жила подружня пара її колег-продавців, наразі їх доля невідома.

Ще один чоловік показує на зруйноване вікно і каже, що то квартира його рідної сестри Галі. Доля 66-річної жінки поки також невідома.

– Ми були в морзі, але серед загиблих її не знайшли, – каже чоловік.

За його словами, сестра збиралася забрати до себе на вихідні онука та племінницю, але завадила погана погода. Рідним, можна сказати, пощастило.

“ПОБАЖАННЯ РОСІЯНАМ — ЩОБ ВОНИ ЗДОХЛИ”

Пощастило ще одній людині – пенсіонеру литовцю Айдасу. Його квартира була на 6 поверсі, але з іншого боку. Він прокинувся, коли ще було темно.

– Тільки збирався встати з ліжка – будинок струсонуло, полетіло скло. Мене врятувала ковдра. Встиг у темряві намацати штани, хотів взяти куртку, але там вже все було завалено. Зараз на мені чужий одяг. Добре, що телефон був заряджений, не знаю, як я його намацав. Вже жінка телефонувала. А квартири вже нема. Коли приїхали пожежники, підтягнули драбину, мене зняли останнім. Я весь час їм казав, щоби знімали жінок і дітей, – розказує Айдас.

Він ще не знає, де збирається ночувати, можливо, поїде до доньки в село, або до друзів, яких у нього чимало. Дружина Айдаса за кордоном.

Сам Айдас понад 20 років їздив по роботі у відрядження, зокрема в росію.

– Наче були ж нормальні люди, ми нормально спілкувалися. А після того, як до влади прийшов путін, вони стали як зомбі, – розказує чоловік.

Питаю, чи він хоче щось передати росіянам.

– Так, хочу. Щоб вони здохли, – каже Айдас у диктофон.

ЛЮДЕЙ ГОДУЮТЬ, ОДЯГАЮТЬ, ЛІКУЮТЬ

З литовцем ми розмовляємо у великому наметі, де мешканці пошкоджених будинків можуть перечекати, поки місцева влада надасть їм місця для тимчасового притулку. Тут також можна поїсти.

Пунктів харчування біля місця трагедії кілька. Найперший – у наметі ДСНСників. Тут стоїть вода, печиво, роблять каву й чай. Ще два пункти облаштовані в ліцеї №5, що поруч із будинком. За одним із столів потерпілих годують бутербродами, кашею, салатами, дають каву-чай та солодку воду.

В одному із кабінетів школи годують рятувальників, поліцейських та комунальників.

У шкільному фойе – склад одягу. Біля нього двоє дівчат — очевидно, місцеві старшокласниці. Приймають нас із колегою за потерпілих, а потім розповідають, що одягу вистачить: його знесли дуже багато. Єдине, чого бракувало — дитячих речей, їх волонтери купували в магазинах.

Є й медична кімната, куди приходять потерпілі без видимих ушкоджень. В основному люди скаржаться на високий тиск і головний біль.

«Даємо їм заспокійливі, вимірюємо тиск», – каже медпрацівниця.


НА УКРАЇНСЬКУ ППО РФ СВІЙ ЗЛОЧИН НЕ СПИШЕ

За 150 метрів від школи бачу обгорілу чорну будівлю, куди також прилетіла на світанку російська ракета. Це ремонтна база. Пожежники кажуть, що тут збиралися любителі страйкболу, а ще – ремонтували пральні машини. Оскількі вночі тут нікого не було, жертв немає. Постраждав лише сторож з будівництва навпроти – його посікло осколками.

Звертаю увагу, що неподалік стоїть білява жінка з кількома пральними машиами. Очевидно, це ті, які вдалося врятувати з будинку.

Хлопці-рятувальники кажуть, що цього разу росіянам важко буде звалити свій злочин на роботу українського ППО: одразу дві ракети, які влучили в густонаселений район, не могли «збитися з курсу».
Додамо, що ця частина Умані вже страждала від російських обстрілів. У перший день великої війни після розльоту боєприпасів у сусідній будинок влучила міна, пробивши стіну.
Наразі рятувальні роботи на місці влучання ракет тривають. За попередньою інформацією, у зруйнованому підʼїзді проживало 109 людей, тому трагічний рахунок ще може збільшитися.