Засновники Києво-Печерської лаври показали приклад поєднання суворої молитви та милосердної любові.

Чому святі отці Печерські залишаються актуальними для сучасної Церкви

На початку XI століття Господь благословив Київську Русь дарами двох великих подвижників – преподобних Антонія і Феодосія Печерських. Саме вони стали духовними батьками чернецтва та будівничими Києво-Печерської обителі, що й досі є серцем українського православ’я.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Антоній — засновник печерного подвигу

Преподобний Антоній народився у місті Любечі. Від ранніх літ він прагнув молитви і тиші, шукаючи Бога понад усе. На Афонській Святій Горі він прийняв чернечий постриг і увібрав дух строгого аскетизму. Повернувшись на Русь, Антоній оселився в печері поблизу Києва, де його подвиг став джерелом натхнення для багатьох. Біля нього зібралися учні — так постала перша чернеча громада, що згодом переросла у Києво-Печерську лавру.

Феодосій — наставник братської любові

Преподобний Феодосій народився у Василеві під Києвом. Він став учнем Антонія, а згодом – ігуменом Печерської обителі. Феодосій упровадив у монастирі Студійський устав, який утвердив братію у дусі послуху, єдності й молитви. Саме за його ігуменства постала перша кам’яна Успенська церква — символ величі та стійкості православної віри на Русі. Особливою рисою святого була милосердна любов: він дбав про вбогих, сиріт та знедолених, поєднуючи строгий подвиг із щирим служінням людям.

Дві дороги – одна святиня

Антоній заклав основу внутрішньої молитви й аскези. Феодосій — основу братської любові і спільного життя. Разом вони створили духовний центр, що став школою святості для цілих поколінь. З їхньої обителі вийшли десятки подвижників, які просіяли у святості.

Живий урок для сучасності

Сьогодні їхнє життя вчить нас важливого: поєднувати тишу молитви з активною любов’ю до ближнього. Мати серце, яке шукає Бога, і водночас серце, відкрите для інших. Цей подвиг — не лише минуле, але й дороговказ для сучасної Церкви та українського народу.

Вічна слава преподобним Антонію і Феодосію — духовним батькам Києво-Печерської лаври, які навчили цілий народ жити з Богом і у братській любові!

Молитва до преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських

Преподобні і богоносні отці наші, Антонію і Феодосію, ми, грішні і смиренні, щиро звертаємося до вас як до теплих заступників, і скорих помічників, і відомих предстоятелів, смиренно просячи вашої допомоги і заступництва, бо занурені в безодні зла і бід, які кожного дня і години надходять на нас і від лукавих людей, і від злих духів піднебесної, що прагнуть завжди, всюди і різними засобами нашої загибелі. Ми, без сумніву, знаємо, яку велику сміливість ви маєте перед милосердним Богом, бо, ще на землі перебуваючи між подорожуючими до Небесної Вітчизни, ви на собі показали велику силу благодаті Божої, яка чудодіяла вашими устами і руками: бо звели і вогонь з неба, подібно до Іллі, для визначення місця, на якому мала бути заснована на честь і постійне славослов’я Бога і Матері Божої велика Печерська церква, і росу звели по образу Гедеона на очищення і вічне прославлення того ж святого місця. Також знаємо, яка велика кількість мужів і жон із різних країн і народів, скорботних і в напастях сущих або одержимих тяжкими хворобами, або тих, котрі підпали під насилля і утиски нестерпні і зневірилися у своєму житті, вашими молитвами і заступництвом одержали швидке полегшення і визволення. Якщо, будучи ще у земному смертному подорожуванні, ви милостиво подавали таку допомогу бідуючим, то тим більше тепер, коли ви стоїте перед Всемогутньою Трійцею і більшу маєте сміливість, щоб благати за нас недостойних і нас, сущих у бідах і печалях, утішати, в тяжкій недолі і напастях за нас заступатися, в нещастях і бідах нас захищати. Заради цього і ми, які перебуваємо всюди під загрозами і утисками від безлічі ворожих наклепів, скорбот і зловмисних підступів, доручаємо вашому теплому і сильному після Бога покрову і захисту і щиро молимо вашу благість: збережіть нас неушкодженими від усіх бід і лиха, а найбільше від бісівських підступів і хитрощів, лестощів і несподіваних нападів, щоб не стали ми ганьбою і посміянням, але відженіть їх від нас міцною вашою силою, як у колишні дні ви відганяли від обителі тих, які велику шкоду чинили. Такі ж їхні шкідливі на нас повстання приборкавши, утвердіть нас у вірі, надії і любові, щоб ніколи не оволоділо нами ніяке нерозуміння або сумнів у тому, чого навчає нас вірувати Свята Матір Церква і повеліває сміливо сповідувати; надію нашу на Господа Бога в душах наших влаштуйте вагою і мірою правди і милості Божої, щоб ми безмірно не сподівалися на Бога без трудів і подвигів одержати, а також, дивлячись на великі гріхи і тяжкі злочини, не зневірялися у Божому милосерді. Любов у серцях наших утвердіть і вчиніть достойною, щоб ні про що земне і швидкоплинне більше за Бога, Який все створив і все Собою тримає, не помишляли, не бажали, не віддавали перевагу. Почуття наші душевні й тілесні у такій благоліпній мірі кожного дня і години зберігайте, щоб ми ніколи ними не прогнівляли благого і людинолюбного Бога. Розум очистіть, щоб ми думали про Бога і Його всюдиприсутність і благе провидіння, ніж турбувалися про тимчасове і нікчемне. Розбещену волю нашу виправляйте, щоб вона ніколи не бажала противного волі Божій, але тим задовольнялася і щоб у тому безтурботно і спокійно перебувала, що Богу угодне і приємне, людині ж рятівне і корисне. Пам’ять витверезуйте, щоб вона постійно представляла розуму те, чим прогнівила всемилостивого Бога і Його благосердя, і те, що кожну людину, без усякого сумніву, після земного тимчасового життя чекає. Крім того, і Вітчизни вашої не забувайте, але безперестанно благайте милостивого Бога про мир і спокій її. Всіх людей, сущих в країні нашій, зберігайте в спокої і без печалі і визволяйте від усякої злої недолі. Коли ж прийде час нашого відходу із тимчасового життя і переселення у вічність, прийдіть нам на допомогу і від насильства ворожого визволіть, як прийшли ви колись до ченця Еразма, який перебував у тяжких смертних обставинах, і спонукайте серце наше до істинного покаяння у гріхах, як і його спонукали, щоб він відійшов до Бога в істиннім покаянні, щоб і ми в чистій совісті постали перед Пресвятою і нероздільною Трійцею, щоб прославляти Її разом з вами і всіма святими в безкінечні віки. Амінь.

Джерело: Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія