Молодший сержант Костянтин Соколівський із села Горошова Мельнице-Подільської громади пполіг під час виконання бойового завдання на Харківщині

Трагічна й скорботна звістка надійшла до Мельнице-Подільської територіальної громади: на війні поліг захисник України Костянтин Соколівський, якого вважали зниклим безвісти.

Підтримати молитву

Вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину 08 листопада 2024 року в районі н.п. Піщане Куп’янського району Харківської області під час виконання бойового завдання по виявленню та знищенню сил противника, загинув молодший сержант СОКОЛІВСЬКИЙ КОСТЯНТИН СТЕПАНОВИЧ, 1970 року народження, житель с. Горошова .

Така довга дорога додому… Костянтин Соколівський загинув ще на початку листопада 2024-го. Рідні плекали надію, що їхній Герой живий. Але Костянтин повертається до рідного дому «на щиті».

«Війна, з якою загарбницька росія прийшла в Україну знову забрала життя українського Героя, і знову марні надії рідних про те що живий, розвіялись як туман…

Захищаючи Батьківщину від російської нечисті, гинуть найкращі сини України. Вічна пам’ять і слава відважному Воїну, який поклав на вівтар Вітчизни найцінніше – своє життя! Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини. Нехай добрий, світлий спомин про воїна-земляка Костянтина Соколівського стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті близьких, друзів, бойових побратимів, усіх хто знав його, любив і шанував.

Молитва за всякого померлого

Пом’яни, Господи, Боже наш, у вірі й надії на життя вічне спочилого раба Твого, брата нашого Костянтина як Милосердний і Людинолюбний, відпускаючи гріхи та згладжуючи неправди, полегши, даруй і прости всі його провини вільні й невільні, визволи його від вічної муки та вогню геєнського і дай йому вічні Твої блага, наготовані для тих, що люблять Тебе. Коли ж і згрішив він, та не відступив від Тебе і безсумнівно в Отця, і Сина, і Святого Духа, Бога, Тебе, в Трійці славимого, вірував і Одиницю в Трійці і Трійцю в Одиниці православно аж до останнього свого подиху визнавав. Будь милостивим до нього і віру в Тебе замість діл прийми і з святими Твоїми, як Щедрий, упокой: нема бо чоловіка, що жив би і не згрішив. Ти один тільки без усякого гріха, і правда Твоя — правда вічна, і Ти один Бог милости і щедрот, і чоловіколюбства, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, й повсякчас, і на віки віків. Амінь.