Захищаючи Україну на Запорізькому напрямку, 45-річний Леонід Тибінь віддав своє життя заради родини, побратимів і держави. Його відвага та жертовність назавжди залишаться у пам’яті громади

Сумна звістка прийшла з фронту на Козівщину: у ніч на 28 травня 2025 року в бою на Запорізькому напрямку загинув Леонід Зіновійович Тибінь, 1980 року народження. Родом із селища Козова, з корінням у селах Вівся та Дибще, він добровільно став на захист України у час, коли на кону стояла доля родини та держави.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Леонід залишив після себе доньку, дружину, маму, братів та сестер. Його смерть — болюча втрата не лише для рідних, а й для всієї громади, яка знала його як чесного, доброго й відповідального чоловіка.

«Сьогодні вночі загинув мій тато Тибінь Леонід Зіновійович, який мужньо боронив нашу країну від ворога. Найкращий тато, чоловік, син та захисник», — повідомила донька полеглого воїна Дарина Тибінь.

За її словами, батько завжди був прикладом, надійною опорою для сім’ї, доброю людиною, яка ніколи не відмовляла у допомозі.

«Він пішов добровольцем на фронт, щоб захистити свою сім’ю та свою країну, пожертвував своїм життям заради нашого майбутнього. Він боровся до останнього, залишаючись вірним присязі та побратимам, — написала Дарина. — Для мене він був найкращим татом, мудрою та чесною людиною. Він завжди дотримувався своїх слів. Не виконав обіцяне тільки останній раз — коли обіцяв повернутись живим».

Громади сіл Вівся і Дибще, що на Козівщині, сприйняли звістку про загибель Леоніда Тибіня як власну трагедію. У дописі Halina Kavka, оприлюдненому в спільноті «Вівся. Свідома громада», сказано: «Життя захисника обірвалося цієї ночі на Запорізькому напрямку. Він був прикладом та опорою для всієї своєї родини. Чесний, впевнений, вірний. Він завжди був готовий допомогти людям, не відмовляв, якщо міг чимось підтримати, зарадити, вберегти. Саме бажання захистити найрідніших і повело серце воїна на фронт».

Дата прибуття тіла Героя в Івано-Франківськ, де нині мешкає його родина, очікується найближчими днями. Про час та місце прощання буде повідомлено згодом.

Захищаючи Батьківщину від російської нечисті, гинуть найкращі сини України. Висловлюємо найщиріші співчуття сімʼї, рідним, близьким, друзям, побратимам Леоніда Тибіня
у зв’язку з цією непоправною втратою. Нехай Господь дасть сили пережити цей біль, а Герою дарує вічний спокій. Низький уклін Захиснику України. Пам’ять про його
жертовність і відвагу залишиться в наших серцях назавжди.

Гірко і боляче, що ми щодня втрачаємо золоте покоління… Війна — це одне з найбільших лих, яке може спіткати людство. Війна не тільки руйнує наші міста, села, домівки,
але й ламає долі людей, змінює їхнє сприйняття світу і найгірше — забирає життя… Але Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях. Хай Господь дарує
Царство Небесне та вічний спокій його душі!

Молитва за всякого померлого

Пом’яни, Господи, Боже наш, у вірі й надії на життя вічне спочилого раба Твого, брата нашого Леоніда як Милосердний і Людинолюбний, відпускаючи гріхи та згладжуючи
неправди, полегши, даруй і прости всі його провини вільні й невільні, визволи його від вічної муки та вогню геєнського і дай йому вічні Твої блага, наготовані для тих,
котрі люблять Тебе. Коли ж і згрішив він, та не відступив від Тебе і безсумнівно в Отця, і Сина, і Святого Духа, Бога, Тебе, в Трійці славимого, вірував і Одиницю в
Трійці і Трійцю в Одиниці православно аж до останнього свого подиху визнавав. Будь милостивим до нього і віру в Тебе замість діл прийми і з святими Твоїми, як Щедрий,
упокой: нема бо чоловіка, що жив би і не згрішив. Ти один тільки без усякого гріха, і правда Твоя — правда вічна, і Ти один Бог милости і щедрот, і чоловіколюбства, і
Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, й повсякчас, і на віки віків. Амінь.