5 липня 2024 року Україна вшановує пам’ять Блаженнішого Митрополита Володимира, який залишив глибокий слід у житті Церкви та українського суспільства.

Вічна пам’ять і вдячність: віряни відзначають 10-ту річницю упокоєння Митрополита Володимира

Сьогодні, 5 липня 2024 року, виповнюється десята річниця від дня упокоєння Блаженнішого Митрополита Володимира (Сабодана), духовного лідера, який залишив незгладимий слід у серцях вірян Української Православної Церкви (УПЦ) та всього православного світу. Його слова, дії та життя стали прикладом служіння, мудрості і любові до ближнього.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Митрополит Володимир народився 23 листопада 1935 року в селі Марківці на Житомирщині. Пройшовши довгий шлях служіння в Церкві, він став предстоятелем УПЦ у 1992 році. Протягом свого служіння, яке тривало понад два десятиліття, митрополит Володимир був духовним наставником і вчителем для мільйонів українців.

Його проповіді та бесіди завжди вирізнялися глибиною думки та ясністю викладу. Митрополит Володимир володів даром слова, який дозволяв йому достукатися до сердець і душ своїх слухачів. Він не лише говорив про віру, але й жив нею, втілюючи християнські цінності у своїх вчинках.

5 липня 2014 року, після тривалої хвороби, митрополит Володимир відійшов до Господа. Його смерть стала великою втратою для Української Православної Церкви і всієї України. На могилі митрополита, що знаходиться у Києво-Печерській Лаврі, написані слова, які втілюють його життєву філософію: «Ні від чого не відмовлявся, ні про що не просив, дякувати Богові за все».

Ці слова нагадують про його незламну віру і смирення перед Божою волею. Митрополит Володимир залишив нам заповіт вдячності і довіри до Бога у всіх обставинах життя.

Для Української Православної Церкви митрополит Володимир був не лише духовним лідером, а й добрим пастирем, який віддав своє життя на служіння Богові і людям. Він багато зробив для зміцнення УПЦ, її духовного і культурного розвитку. Багато з того, що він створив і відродив, залишається незмінним свідченням його величезного внеску.

Сьогодні, через десять років після його смерті, ми згадуємо митрополита Володимира як доброго і негордливого генія, чиї слова і вчинки залишаються живими у наших серцях. Його спадок – це не лише храми і монастирі, а й духовна мудрість, яка продовжує надихати і вести нас.

На богослужінні, присвяченому пам’яті митрополита Володимира, зібралися його учні, колеги, віряни та всі, хто мав честь знати його особисто або чув про його життя і служіння. Вони поділилися своїми спогадами і висловили подяку за його духовну підтримку та наставництво.

Один з учнів Митрополита Володимира, секретар Його Блаженства (1998-2014) митрополит Переяслав-Вишневський Православної Церкви України Олександр Драбинко, із сумом говорить: «Анексія Криму, кровопролитна війна в Україні, навала брехні про нашу країну і народ… Усі ці наші біди ми маємо сьогодні переживати вже без Блаженнішого Митрополита Володимира. Що б він сказав, якби побачив на власні очі війну на колись квітучому Донбасі, куди він так любив їздити? Як би Митрополит Володимир відреагував на спробу пограбувати і захопити Україну, яку від краю до краю він промандрував багато разів? Що б відповів тим, хто сьогодні благословляє на геноцид українського народу, з духовенством яких він біля Чаші казав: «Христос посеред нас»?

Митрополит Володимир залишив нам неоціненний спадок мудрості і віри. Його життя і служіння були прикладом безкорисливого відданого служіння Богові і людям. Сьогодні ми згадуємо його з вдячністю і любов’ю, молимося за упокій його душі і віримо, що він продовжує молитися за нас на небесах.

Вічна пам’ять та слава Блаженнішому Митрополиту Володимиру.

Представляємо кілька життєствердних думок Владики Володимира

На життєвому шляху Господом широко відчинені двері для кожного. Кожна людина має якийсь талант від Бога. Кожна людина має щось таке, завдяки чому вона може бути благословенною для інших. Адже Бог дає людині дар, щоб вона могла ділитися з іншими — зі своїми ближніми. Так Божий дар, який дається кожному, і його корисні духовні плоди зростають.

***

Життя людське обчислюється не днями й роками, а добрими справами та корисними вчинками.

10 життєствердних думок Блаженнішого Митрополита Володимира до 10-ї річниці упокоєння

***

Нам є чому радіти. Це має бути ознакою християнина — радість, яку не можна заглушити нічим. Навіть у скорботах християнин повинен радіти, бо сльози тимчасові, і колись, за словами Божими, виповниться час, і навіки втреться кожна сльоза, а радість у Богові ніколи не пройде.

***

Що таке щастя? Щастя, насамперед, – у безцінному Божому дарі життя. Життя дає можливість людині виявити свою людяність, передусім у пізнанні себе як носія образа і подоби Божої. Для нас, віруючих людей, джерело життя і щастя – у Бозі.

***

Якщо ми вручаємо наше життя в руки Божі, то ніколи не будемо самотніми. Бо Він постійно дбає про нас, схиляється над нами зі Своєю любов’ю, подаючи втіху у всіляких життєвих труднощах.

***

Щоразу, коли ми направляємо своє серце на молитву або якесь добре діло, ми повинні знати, що в цьому випадку ми відгукуємось на Божий поклик. І Бог зможе направити наші слабкі зусилля на здійснення великих і славних справ, аби тільки у нас був щирий намір.

***

Щастя можна знайти на кожному кроці. Подивіться, наприклад, скільки щастя приносить людині справа милосердя до ближнього. Цією справою милосердя може стати подання голодному шматка хліба, дружня втіха та порада, щире прощення. А за ствердженням святого Іоана Золотоуста, справи милосердя – це ті справи, які найлегше загладжують наші гріхи перед Богом

***

Людині дається життя не тільки для часу від народження до смерті, а назавжди, навічно. Як зерно сіється в землю, щоб дати нову рослину і плід, так і людина душею йде до неба, а тілом – в землю, щоби потім ожити, воскреснути. Воскреснуть всі, воскреснуть не тільки душі, а й тіла для нового, вічного життя

***

Людське життя дуже коротке. У зв’язку з цим, чи не варто всім нам прагнути до того, щоб усі дні нашого життя проходили в Божій милості, доброті та ставленні до всього, що створено, особливо до людини – образу і подоби Божої, – з любов’ю в Господі Ісусі, бо в цьому запорука нашої доброї долі у вічності з Ним.

***

Не скаржтеся, друзі, на труднощі шляху,

На те, що життя прожити – не поле перейти.

У смерті чуйний слух – підслухає, прийде

І вмить позбавить вас від буденних турбот.

Джерело: Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія