Христос стоїть поруч зі стражденними, і Заповіді Блаженств — це Його відповідь на біль і несправедливість.

У час, коли українці шукають відповіді на глибокий біль, слова Христа стають тихим, але незламним джерелом сили

«Блаженні ви, що плачете»: Заповіді Блаженств як слово підтримки в час війни

Молитва перед читанням Євангелія

Засвіти в серцях наших, Чоловіколюбче Владико, чисте світло Твого Богопізнання і очі розуму нашого розкрий на розуміння євангельської Твоєї науки. Дай нам страх Блаженних Заповітів Твоїх, щоб, перемігши всі тілесні пристрасті, ми проводили духовне життя, думали й чинили все так, як подобається Тобі. Бо Ти є світло душ і тіл наших, Христе Боже, і Тобі славу возсилаємо з Предвічним Твоїм Отцем, і Всесвятим, і Благим, і Животворним Твоїм Духом, сьогодні, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

«17 І зійшовши з ними, Він став на рівному місці; також багато учеників Його і безліч народу з усієї Юдеї та Єрусалима, з приморських місць Тирських і Сидонських, 18 що прийшли послухати Його і зцілитися від недуг своїх, також і ті, що страждали від нечистих духів, — і зцілялися. 19 І весь народ намагався доторкнутися до Нього, бо від Нього виходила сила і зціляла всіх. 20 І Він, звівши очі Свої на учеників Своїх, говорив: Блаженні убогі духом, бо ваше є Царство Боже. 21 Блаженні ті, що жадають тепер, бо насититеся. Блаженні ті, що плачуть тепер, бо втішитеся. 22 Блаженні будете, коли зненавидять вас люди і коли розлучать вас і ганьбитимуть, і знеславлять ім’я ваше заради Сина Людського. 23 Радійте того дня і веселіться, бо велика вам нагорода на небесах».

У шостому розділі Євангелія від Луки ми читаємо, як Христос сходить «на рівне місце» серед народу, що знемагає від болю, хвороб і демонічного гніту. Він не говорить зверху — Він стоїть поруч. І саме там звучать Заповіді Блаженств: Божий маніфест підтримки для тих, хто страждає, але не втрачає віри.

Сьогодні ці слова звучать як ніколи актуально для українців. Народ, що плаче, що страждає, що гнаний і втомлений війною — і саме до нього Христос звертається: «Блаженні убогі духом», «Блаженні ті, котрі плачуть», «Блаженні, коли зненавидять вас… заради Сина Людського».

Святий Іоан Золотоуст пояснював: «Господь називає блаженними тих, кого світ називає нещасними — щоб ми навчилися бачити глибше».

Блаженні вбогі духом — це ті, хто відмовляється від самовпевненості, відкривається до Божої дії.

Блаженні ті, котрі плачуть — бо їхній плач очищає серце і готує його до Божої втіхи.

Блаженні гнані за правду — бо вони вже вийшли за межі тимчасової слави цього світу.

Святий Григорій Ніський говорить: «Той, хто прагне правди, як голодний — не залишиться голодним: Бог сам стане для нього поживою».

Заповіді Блаженств — це не втеча від війни, не байдужість до зла. Це — духовна відповідь на зло, яке не має влади над серцем, сповненим Божої надії.

Святий Силуан Афонський казав: «Там, де біль, там і Христос. І хто терпить — з тим Христос».

Коли світ навколо темний, ці слова — як свічка у темряві. Вони не пояснюють таємниць страждання, але дають надію пройти крізь нього з Богом. А це — найважливіше.

Сьогодні Христос не мовчить. Він говорить через Блаженства. І каже: Я з вами. Ви — мої. Ви — спадкоємці Царства.

Авторська колонка журналіста В’ячеслава Ковтуна

Джерело: Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія