Колишній працівник «Тернопільводоканалу» і воїн ЗСУ загинув на Донеччині в липні 2024 року, а рідні дізналися про його смерть лише тепер

Знову нaдійшлa скорботна й трaгічнa звісткa з фронту: на війні загинув колишній працівник «Тернопільводоканалу» Іван Субтельний. Захисник України повернувся додому на вічний спочинок. Його загибель підтвердили лише через 13 місяців після зникнення на Донеччині.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Свій трудовий шлях Іван розпочав у 2014 році на «Тернопільводоканалі», куди прийшов працювати покрівельником після закінчення Тернопільського ВПУ №4. Згодом повернувся на підприємство як водій. Колеги згадують його як працьовитого, доброго та завжди готового допомогти.

«Дуже добрий хлопчина був, послушний. Що не попросиш — усе зробить, поможе. Іван був єдиним сином у сім’ї, батьки ним гордилися. І в Паївці його поважали», — пригадує односельчанка й колишня колега Надія Матлак.

У грудні 2023 року його мобілізували до лав ЗСУ. Після навчання в Україні та за кордоном улітку 2024 року він потрапив на Донеччину. Зв’язок із ним обірвався 22 липня 2024 року. Лише у вересні 2025 року офіційно підтвердили його загибель — Іван отримав смертельне поранення біля села Вовче, неподалік Покровська. Йому було лише 28 років.

У «Тернопільводоканалі» наголосили, що пам’ять про Івана Субтельного залишиться в серцях колег, односельців та всієї громади. Його відвага та щирість назавжди залишаться прикладом. Героя поховали на кладовищі в рідному селі Паївка.

Захищаючи Батьківщину від російської нечисті, гинуть найкращі сини України. Вічна пам’ять і слава відважному Воїну, який поклав на вівтар Вітчизни найцінніше – своє життя! Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини. Нехай добрий, світлий спомин про воїна-земляка Івана Субтельного стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті близьких, друзів, бойових побратимів, усіх хто знав його, любив і шанував.

Молитва за всякого померлого

Пом’яни, Господи, Боже наш, у вірі й надії на життя вічне спочилого раба Твого, брата нашого Івана як Милосердний і Людинолюбний, відпускаючи гріхи та згладжуючи неправди, полегши, даруй і прости всі його провини вільні й невільні, визволи його від вічної муки та вогню геєнського і дай йому вічні Твої блага, наготовані для тих, що люблять Тебе. Коли ж і згрішив він, та не відступив від Тебе і безсумнівно в Отця, і Сина, і Святого Духа, Бога, Тебе, в Трійці славимого, вірував і Одиницю в Трійці і Трійцю в Одиниці православно аж до останнього свого подиху визнавав. Будь милостивим до нього і віру в Тебе замість діл прийми і з святими Твоїми, як Щедрий, упокой: нема бо чоловіка, що жив би і не згрішив. Ти один тільки без усякого гріха, і правда Твоя — правда вічна, і Ти один Бог милости і щедрот, і чоловіколюбства, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, й повсякчас, і на віки віків. Амінь.