17 грудня християни молитовно вшановують пам’ять святої великомучениці Варвари.

У 1108 році грецька цариця Варвара подарувала мощі св. Варвари Київському Золотоверхому Михайлівському монастиреві, де вони знаходилися до Другої світової війни. Більшовики знищили монастир, але мощі святої Варвари вціліли. Віруючі кияни врятували їх і потім перенесли до Свято-Володимирського кафедрального собору. Із архівних літописів ми дізналися, що свята народилась у фінікійському місті Іліополі (нині територія Сирії) в сім’ї язичника Діоскора. Мати Варвари померла рано, тож батько вирішив присвятити все життя вихованню єдиної доньки — розумної, вродливої й талановитої. Жила вона у розкішному палаці. Руки красуні домагалися юнаки з багатих та відомих родин. Варвара могла прожити своє життя, купаючись у багатстві, проте обрала інший шлях. Її ім`я означає чужинка. Дівчина і справді була чужинкою у середовищі фанатичних язичників.

Любов батька до свого чада була настільки великою, що штовхала у крайнощі. Йому здавалося, ніби таку вродливу дівчину треба ховати від сторонніх очей (певно, щоби не зурочили). Варвару поселили у вежі, куди могли увійти тільки вчителі й служниці.

Маючи багато вільного часу, дівчинка спостерігала за навколишнім світом через вікно й думала про людське буття. Вона хотіла зрозуміти: хто є творцем усього живого на землі?

Читати далі…