Дослідження святкування Суботи перед Різдвом у Православній Церкві, включаючи пам’ять мучеників на Криті та життєвий шлях святителя Павла, який став символом віри під час переслідувань та взяв участь у Вселенському Соборі.

23 грудня в Православній Церкві – Свято Пам’яті та Стійкості перед Різдвом, історія преподобного Павла

23 грудня в Православній Церкві відзначається особливою подією – Суботою перед Різдвом Христовим. У цей день вшановують пам’ять численних святих, зокрема мучеників на Криті: Феодула, Саторнина, Євпора, Геласія, Євникіана, Зотика, Помпія, Агафопуса, Василіда та Євареста (ІІІ століття). Також цього дня вшановується пам’ять преподобного Нифонта, єпископа Кіпрського (IV століття), та святого Павла, єпископа Неокесарійського (IV століття).

Життя та мучеництво святителя Павла

Преподобний Павло, єпископ Неокесарійський, відзначився своєю вірою в Христа під час періоду переслідувань за імператора Лікінія у 307-324 роках. Мучителі намагалися ламати його стійкість голодом, але святий Павло залишався непохитним. Відмовившись від відступництва, він став об’єктом страшних мук, йому спалили руки розпеченим залізом і ув’язнили.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Зміни в імператорській владі, зокрема смерть Лікінія в 324 році, дали можливість святому Павлу повернутися до своєї пастви. У 325 році він взяв участь у 1-му Вселенському Соборі в Нікеї, де були викриті і осуджені аріани, а також прийнятий Символ віри. Імператор Костянтин I, ставши єдинодержавним правителем Римської імперії, висловив повагу до учасників Собору, серед яких був і святий Павло.

Після довгих років плідної служби святитель Павло мирно відійшов до Бога, залишаючи незабутній слід у історії Церкви та віри.

Святий Павло молився:

«Тому і я, почувши про вашу віру в Господа Ісуса і про любов до всіх святих, не перестаю дякувати за вас і згадувати вас у моїх молитвах, щоб Господь, Отець Наш слави, дав вам дух мудрості, щоб його добре пізнати; щоб Він просвітлив очі вашого серця, аби ви зрозуміли, до якої надії Він вас кличе, яке то багатство славної спадщини між святими, і яка безмірна велич Його сили для нас, що повірили, за діянням могутності Його сили, яку він здійснив у Христі, коли воскресив Його з мертвих і посадив на небі праворуч себе, вище від усякого начала, влади, сили й володарства та всякого імени, яке б воно не було, не тільки на цьому світі, але й на тому, що буде.

І Він усе підкорив під Його ноги й возвеличив Його понад усе, як Голову Церкви, яка є Його тілом, повнотою Того, що виповнює все в усіх.» (Ефесян 1: 15-20)

Джерело – Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія