Українська історія війни приховує в собі багато неймовірних подій та долей. Однією з таких вражаючих історій є розповідь про Валентину Іванівну Семанчук та її сина Руслана Юрченко, що воював на фронті україно-російської війни.

Руслан був юнаком, коли вирушив на захист рідної землі. Лише кілька місяців пройшло, і він отримав важке поранення, в стані контузії українського воїна було захоплено в полон, де з ним трапились неймовірні речі. Мама Валентина Іванівна всі ці місяці не знаходила собі місця, молилася та вірила, що син повернеться живим і здоровим додому.

Одного дня, коли молодого воїна було вже майже втрачено, сталася дивовижна річ пролунав дзвінок і стало відомо, що Руслан у полоні поранений але живий! Валентина Іванівна, дізнавшись про важкий стан сина, написала молитву до святого Пантелеймона, просячи захистити та врятувати її дитину.

Молитва була не лише словами, а спільністю душі матері та її віри в дивовижну силу молитви. Ці слова приносили спокій Валентині та віру в те, що неможливе може статися.

Спустилась ніч. Серце Валентини Іванівни було повне тривоги та невпевненості. У той момент, коли вона намагалася заснути, знову і знову згадувала свою молитву, сповнену вірою та надією. І ось, наче відповідь на її прохання, трапилося диво.

Вночі, коли майже всі спали, її Руслана раптово перевели до лікарняного закладу. І там, посеред неволі, чужих людей, його поранене тіло почало видавати ознаки одужання. Це був дивовижний знак, що хтось вислухав молитву матері.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Поступово Руслан повертався до життя, а Валентина Іванівна відчувала, що сила її молитви з’єднала її з сином навіть на відстані. Її віра була винагороджена – Руслан під час одного з обмінів військовополоненими між Україною та РФ повернувся живим.

Сьогодні війну вже не припинити аж до перемоги. Руслан перебуває на реабілітації, проте вже планує повернутися на фронт. Мати та син не раз вдячні святому Пантелеймону, чиїм заступництвом було спасено їхні долі. Ця молитва стала символом їхньої віри та сили, яка допомагає впоратися з усіма труднощами, що їх спіткали і ще чекають.

Віра та молитва – це те, що об’єднало матір і сина, що допомогло їм подолати складності україно-російської війни. Ця жива історія нагадує нам, що сила духу та віри може подолати найважчі випробування особливо коли віриш.

Молитва до святого Пантелеймона за ув’язнених, полонених та депортованих українців:

Боже Всемогутній, щедрий на милосердя та доброту, ми звертаємося до Тебе з проханням за наших співвітчизників, що зазнали неволі та ув’язнення під час україно-російської війни. Ми пам’ятаємо про Твого великомученика Пантелеймона, який був цілителем та покровителем праведних, що страждали в неволі перебуваючи.

Молимося Тобі, Господи, нехай Твоя милість огорне їх на чужині та подарує надію, силу в цей тяжкий час випробувань. Нехай Твій благодатний дотик зцілить їх душі та тіла, надасть спокій та запалить світло у серцях. Дай їм розуміння, що Ти є з ними в кожному моменті їхнього ув’язнення.

Просимо, Господи, даруй рідним та близьким терпіння та силу переживати важкість розлуки. Нехай вони відчувають Твою турботу та близькість, і молитвами святого Пантелеймона отримають полегшення мук та заступництво.

Молимося Тобі, Господи, через заступництво святого великомученика Пантелеймона, щоб він поклав свою молитовну спасительну руку на тих, хто знаходиться у засланні, мучиться, карається та сподівається на повернення до рідних. Нехай Твоя благодать допомагає їм зберегти віру, надію та мужність. В ім’я Отця, Сина та Святого Духа, Амінь.

Джерело – Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія