Багато хто плутає Страсті з читанням Дванадцяти Євангелій у Великий четвер. Насправді це різні за формою і часом звершення служби, кожна з яких має власну духовну глибину.
Два богослужіння, присвячені спогаду про Голгофу, але з різним змістом і структурою
Що таке Страсті і чому це богослужіння особливо торкається серця
У багатьох православних храмах цього тижня вперше від початку року звершуватиметься особливе великопісне богослужіння — Страсті. Для тих, хто рідко буває в храмі, сама назва може звучати незвично. Проте її зміст глибокий і надзвичайно зворушливий.
Слово «страсті» означає страждання. Воно походить від латинського passio — «страждання». У церковній традиції цим словом називають спогад про останні дні земного життя Ісуса Христа, Його муки, розп’яття і смерть заради спасіння людей.
Особливе великопісне богослужіння
Страсті — це окреме великопісне служіння, присвячене роздумам над євангельською розповіддю про страждання Спасителя. Його мета — не лише пригадати історичні події, а й духовно співпережити їх.
Участь у Страстях допомагає віруючим глибше пережити покаянний період Великого посту. Атмосфера служби зосереджена, тиха і водночас прониклива. Під час читання Євангелія віряни традиційно стоять із запаленими свічками — як знак молитви, вдячності й внутрішнього світла серед темряви людського гріха.
До складу богослужіння входять:
читання євангельських розділів, присвячених стражданням Христа;
спів особливих великопісних стихир;
проповідь;
молитовне поклоніння Розп’яттю наприкінці служби.
Перед читанням Євангелія звучить прокімен — короткий псаломний вірш, що налаштовує вірян на сприйняття Божого слова.
Чотири п’ятниці — чотири євангелісти
Страсті звершуються протягом чотирьох п’ятниць Великого посту — за кількістю євангелістів. Кожного разу читається уривок із одного з Євангелій:
перша п’ятниця — Євангеліє від Матея;
друга — від Марка;
третя — від Луки;
четверта — від Івана.
Таким чином віряни поступово занурюються у повну євангельську картину Страстей Христових.
Історія традиції в Україні
В українській церковній традиції Страсті почали звершувати у першій половині XVII століття. Їх запровадив святитель Петро (Могила), митрополит Київський, орієнтуючись на західноєвропейську богослужбову практику. Спочатку це служіння мало форму читання «страсних» глав Євангелія разом зі співом стихир і проповіддю.
У XIX столітті святитель Іннокентій Херсонський уклав акафіст Божественним Страстям Христовим. Згодом цей акафіст почали включати до богослужіння. Так сформувався другий різновид Страстей — із акафістом, який нині часто звершується у недільні вечори. Це дозволяє долучитися до молитви тим, хто не має можливості бути в храмі в будні.
Не плутати з Дванадцятьма Євангеліями
Страсті не слід плутати з богослужінням Дванадцяти Євангелій, яке звершується у Великий четвер Страсного тижня. Тоді під час однієї служби читаються дванадцять уривків, що послідовно розповідають про події від Таємної Вечері до поховання Христа.
Страсті ж — це окремі великопісні служби, що мають більш роздумливий характер і спрямовані на поступове духовне занурення у таїнство Христових страждань.
Чому це важливо сьогодні
У сучасному світі, сповненому поспіху і тривоги, Страсті дають можливість зупинитися. Це час тиші, співпереживання й внутрішнього очищення. Не лише історія, а особистий досвід: що означає любов, яка доходить до хреста? Що означає прощення, яке перемагає смерть?
Саме тому багато вірян називають Страсті одним із найзворушливіших богослужінь року.
Соц.медіа