Митрополит Епіфаній ділиться роздумами про заступництво Ісуса Христа перед грішницею, яку привели фарисеї для спокушення. Він аналізує слова Христа та Його підхід до грішників, наголошуючи на надії на прощення та значущості взаємного прощення серед нас.

Світло Євангелії: Відмова Спасителя від осуду

У Євангелії від Іоана описаний епізод земного життя Спасителя, коли фарисеї та книжники привели до Нього грішницю, звинувачувану в перелюбі – аби перевірити Його. Та Син Божий не критикував і не засуджував її – хоча, будучи досконалим і не маючи гріха, з людської точки зору Він нібито міг би мати на те повне право. Натомість Він захистив її та присоромив фарисеїв: «Хто з вас без гріха, перший кинь у неї камінь» (Ін. 8: 7). І коли вони почули ці слова, присоромлені, жодна рука не піднялася та жоден камінь не був кинутий. А сам Спаситель відпустив жінку: «Я не осуджую тебе; іди, і віднині більше не гріши» (Ін. 8: 11).

«Я не осуджую», – говорить Спаситель.

Лише Господь, відаючи повною мірою про те, що відбувається у світі та всередині кожної окремої душі, може знати причини людських вчинків та судити людину за її гріхи. Та навіть Сам всезнаючий Спаситель, розмовляючи з людиною, яка порушила одну із десяти заповідей, не звинувачує її – бо бачить її розкаяння і усвідомлення, що вона вчинила зло, бачить бажання виправитися. Тому Він не нарікає на неї, возвеличуючись над її гріховністю, як фарисеї, але дає можливість очиститися від гріхів.

Він не засуджує – Він прощає.
Бо тільки Йому відомо все, і тільки Він має право судити.

Жодна ж людина не є всезнаючою і нездатна зазирнути в душу іншої. Тож у своєму житті, навчаючись у Христа, ми маємо керуватися насамперед любов’ю та взаємним прощенням, які будують і зцілюють, замість того, щоб завдавати непоправних ран зневаги та осуду.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

«Hе нарiкайте, браття, один на одного, щоб i ви не були осудженi» (Як. 5: 9), – звертався в Соборному посланні святий апостол Яків.

Особливо нині, коли самому нашому існуванню загрожує російський агресор, не час для примноження розбрату і чвар. Маємо єднатися і спільно творити добро, бути милосердними й терпеливими одне до одного та ділитися любов’ю. Тож не засуджуймо, а прощаймо і молімося одне за одного – як навчав нас Спаситель.