Архімандрит Авраамій (Лотиш), представник Української Православної Церкви, розповів Радіо Свобода про роль церкви у період війни, молитву за захисників та потреби народу, а також про важливість єдності в умовах розколу.

Молитва, місія та виклики в умовах війни: віддання та об’єднання

Напередодні Великодня Радіо Свобода поспілкувалося з представником Української православної церкви (ПЦУ) і запитало про переосмислення цього свята під час війни, про роль церкви. Чи говорять на богослужіннях у Києво-Печерській лаврі про війну? Чи багато українців сьогодні зневірилися та про що будуть молитися у ПЦУ цього року на Великдень? Про це в ефірі проєкту Радіо Свобода «Свобода.Ранок» розповів єпископ Бориспільський, вікарій Київської єпархії, намісник Свято-Успенської Києво-Печерської лаври, архімандрит Авраамій (Лотиш). Він першим з монахів УПЦ (МП) у Києво-Печерській лаврі перейшов до ПЦУ.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

– Як варто сприймати і ставитися до свята Великодня зараз, коли Україна бореться за своє існування?

– Великдень для всіх християн, не лише православних, але і католицького світу, є важливим святом. І зараз ми це свято будемо відзначати, знову ж таки, в умовах цієї жахливої, невиправданої війни.

Ми твердо переконані, і наша віра спонукає нас до цього, що Воскресший Христос все-таки почує наші молитви, і наша Україна, наші захисники, захисниці повернуться живими, здоровими додому. Свято Великодня вселяє в нас велику віру, велику надію, що, власне, саме так і буде. Пам’ятаємо, що в Бога немає померлих, у Бога всі живі.

– А чи на службах Божих ви говорите про війну, про ті реалії, в яких опинилася Україна? Що людям взагалі болить? Та чи ставлять запитання, а чому Бог допустив таку страшну війну?

– Звісно, що нашим завданням є говорити правду і тільки правду.

І кожного Богослужіння, зокрема в серці нашої духовності, в колисці православ’я, Свято-Успенській Києво-Печерській лаврі, у величному Успенському соборі, ми говоримо, акцентуємо всю увагу на те, що продовжується війна, яку розпочала Російська Федерація проти нас, яка віроломно вторглася в нашу державу.

І, звичайно, кожного богослужіння ми молимося, підносимо молитви за нашу Батьківщину, за наших захисників, захисниць, за волонтерів, медиків, всіх тих, хто наближає нас до Перемоги.

Якщо не говорити про ці речі, то тоді неможливо вважати себе українцем, українкою, бо кожен із нас повинен займатися по можливості тими справами, допомагати війську, допомагати всім тим, хто має певні свої якісь можливості.

– Яка роль церкви у цьому процесі?

– Церква насамперед цим займається і насамперед говорить про ті речі, які є очевидними, що нас продовжують вбивати, летять російські ракети, що надалі їхній патріарх (очільник РПЦ Кирило (Гундяєв)– ред.) благословляє так звану «священну війну».

Тому, звісно, нашим завданням є намагатися донести до всіх українців те, щоб ми полюбили свою церкву, яка дарована Богом нам тут, маючи її визнаною Вселенським патріархом. І ми розуміємо, що наші так звані «брати» працюють лише над розділенням, над тим, щоб ніколи не відбулося об’єднання церков. Це їхнє завдання – розділити, посіяти ворожнечу, що ми і бачимо, спостерігаємо в цей час.

– Якщо говорити взагалі про стан речей в Україні, цей діалог, про який ви згадали, між церквами, мається на увазі УПЦ (МП), то чи є якісь зрушення в цьому плані, якийсь діалог, можливо?

– У цей час такого діалогу немає, тому що представники Московського патріархату відверто, публічно говорять про те, що їм нічого не потрібно, ніякого об’єднання, якісь там висувають свої вимоги. І звісно, що в такому напрямку вони самі блокують цей процес.

Православна церква України є відкритою, вона готова до діалогу, вона готова всіх прийняти і відкинути абсолютно всі ті речі, які були до цього часу. Тому що в кожного є свої якісь амбіції, якісь переконання. Але заради блага держави, ради блага нашого народу і нашої Української церкви ми повинні бути єдиними, як ніколи. Особливо у цьому часі цієї жахливої і невиправданій війни.

Але, як бачимо, повторююся, вони працюють лише над розділенням. Тому що коли буде єдність, коли буде однодумність, от тоді ми дійсно можемо перемогти ворога. А коли цього немає, то, звісно, така ситуація може тривати чимало часу.

– Війна сприяла тому, що люди звертаються до Бога через церкву більше за ці роки чи, навпаки, більше людей зневірюються?

– Дійсно, ми можемо спостерігати, що дуже багато людей розчаровуються у вірі, в церкві як такій. І дуже прикро.

Завдання пастирів, завдання єпископів, священників якомога більше залучати молодь працювати над тим, аби розробляти якісь проєкти для того, щоби дати зрозуміти сучасному світу, що церква не є осторонь чогось. Вона розуміє всі ті проблеми, які виникають, особливо в період цієї жахливої війни.

Церква повинна бути таким захистом, прихистком, особливо для тих людей, які залишились без домівок, для біженців, для людей, які втратили рідних, близьких на фронті. Православна церква України працює в цьому напрямку дуже активно. В нас, слава Богу, все-таки дуже багато капеланів є у війську. У нас багато є волонтерів, багато є різних напрямків на служіння нашим військовим.

– Про що буде Великодня служба цього року?

– Урочисте Богослужіння у зв’язку з комендантською годиною буде розпочинатися вранці. Зокрема, в нашій Свято-Успенській Києво-Печерській лаврі, в головному соборі лаври, в Успенському соборі.

І, звісно, що люди будуть мати можливість прийти, помолитися до нашої української лаври всі ті люди, парафіяни, які є небайдужими до долі нашої країни, до долі нашої церкви. І разом взяти участь у цьому Великодньому богослужінні. І ще раз засвідчити те, що ми є українці, ми є як нація, народ, в нас є своя ідентичність.

І є така добра традиція, коли намагаються в цей такий святий день одягнути вишиванки і завітати у храм Божий, в монастирі, в собори для того, щоб разом помолитися Воскреслому Христу за наш багатостраждальний народ, за наших військових, за наших волонтерів, медиків, котрі дуже тяжко кожен на своєму фронті працює.

ДЖЕРЕЛО