8 липня — пам’ять святого великомученика Прокопія Кесарійського. Тернопільська єпархія ПЦУ молиться за тих, хто сьогодні стоїть на захисті України

8 липня 2026 року

Сьогодні Православна Церква України вшановує пам’ять святого великомученика Прокопія — воїна, якого Сам Христос зупинив на дорозі до злочину і зробив своїм найвірнішим свідком.

Тернопільська єпархія ПЦУ молиться сьогодні разом з усією Церквою. Бо ця історія — про наш час.

Він їхав вбивати — і зустрів Живого

Неаній — таким було справжнє ім’я майбутнього великомученика — народився в Єрусалимі в знатній родині. Батько його, Христофор, був таємним християнином і помер, коли хлопець ще був малим. Мати Феодосія виховала сина в язичницькому дусі.

Неаній зробив блискучу військову кар’єру за часів найжорстокішого гонителя Церкви — імператора Діоклетіана. Здібний і відважний воїн швидко здобув довіру правителя. І ось наказ: вирушити до Олександрії і нещадно переслідувати християн.

Він їхав виконувати наказ. Він їхав знищувати.

Дорогою сталося те, чого ніхто не міг передбачити.

Раптом засяяло світло. І голос запитав: «Неаніє, і ти йдеш на Мене?»

«Хто Ти, Господи?» — вимовив приголомшений воїн.

«Я — розп’ятий Ісус, Син Божий».

У повітрі з’явився сяючий хрест. І голос продовжив: «Цим знаменням долай ворогів своїх і мир Мій буде з тобою».

Неаній повернувся іншою людиною. Він прийняв хрещення і отримав нове ім’я — Прокопій, що означає «той, хто досягає успіху». З переслідувача він став захисником. З гонителя — свідком.

Мати донесла на сина. Син не зрікся

Коли таємниця відкрилася, Прокопія заарештували. Його піддали жорстоким катуванням — раз за разом, судилище за судилищем. Але щоразу він повертався з тортур незламним.

Тоді сталося щось, що перевершує будь-який вирок.

Його власна мати Феодосія — ревна язичниця — особисто пішла до імператора зі скаргою на сина. Вона зрадила його. Але бачачи, як він терпить муки — не відрікаючись, не скаржачись, не благаючи пощади — вона побачила щось, що не змогла пояснити.

І покаялася. І прийняла Христа.

І пішла під меч разом із ним.

Двадцять дванадцять жінок з міста, бачачи страждання Прокопія, також сповідали Христа і прийняли мученицький вінець. Римські солдати — його колишні товариші по зброї — відмовилися виконувати накази і теж пішли на страту.

Одна людина. Одна непохитність. І стільки свідків.

Прокопій прийняв мученицьку смерть у Кесарії Палестинській у 303 році — усічений мечем. Тіло його таємно взяли християни і поховали з молитвою.

Прокопів день на Тернопільщині

На нашій землі цей день знають добре — і не лише з церковного календаря. У народній традиції 8 липня — Прокопів день, або Прокопій Жнець. Саме з нього починалися жнива жита. Перший сніп перев’язували вишитим рушником і ставили на покуті як символ Божого благословення.

Наші предки знали: є святі, які стоять біля праці, біля поля, біля родини. Прокопій — один із них.

Але сьогодні особливо молимось до нього як до воїна. Бо наші хлопці — на позиціях. Бо наші родини — в очікуванні. Бо Тернопільщина знає, що таке чекати і молитися.

Молитва до святого Прокопія:

Святий великомученику Прокопію,
Силою Господнього Хреста ти змінив своє ім’я
та став послідовником Ісуса Христа,
Моли Господа за нас грішних!

Ти не побоявся засудження та мук,
Твоя віра була непохитною,
І під вагою страждань ти не зламався,
Моли Господа за нашу міць духу!

Святий Прокопію, ревний за віру,
Моли Господа прощення наших гріхів,
І допоможи нам у боротьбі зі злом на полі бою,
Щоб ми змогли служити Господу усім серцем!

Святий великомученику Прокопію,
Молись за нас перед престолом Всевишнього,
Щоб Господь огорнув нас Своєю благодаттю,
І допоміг подолати життєві перешкоди. Амінь.

Святий великомученику Прокопію, моли Бога за Україну і за всіх нас!

Слава Ісусу Христу.