Стародавня народна мудрість “не копай іншому яму, бо сам упадеш” має своє коріння у біблійних текстах. Її суть полягає в тому, що той, хто шкодить іншим, сам стає невільником своєї злиденної пристрасті, і неодмінно зазнає трагічного кінця. Стаття розглядає цю істину в контексті російської агресії проти України, демонструючи, як агресор боїться відплати за свої злочини та сам стає жертвою своєї жорстокості.

Біблійна істина, що доводить неминучий трагічний кінець злочинців.

«Не копай іншому яму, бо сам упадеш» – народна мудрість, що має біблійне походження і кілька разів зустрічається у Писанні, зокрема, в книгах Старого Завіту – Притчах царя Соломона (Притч. 26: 27) та в Книзі Екклезiаста, або Проповідника (Еккл. 10:8). 

Суть цієї біблійної істини полягає в тому, що на злу людину, яка має підступні наміри щодо благополуччя ближнього, завжди очікує неминучий трагічний кінець. І ця істина неодноразово доведена прикладами історії. Святитель Іоан Золотоустий зауважує, що так сталося і за часів земного життя Сина Божого: «Вони хотіли занапастити Христа, щоби знищити Його проповідь, а сталося навпаки. Проповідь, за благодаттю Христа, процвітає, а в них все зникло й загинуло: вони втратили і батьківщину, і свободу, і безпеку, і богослужіння, втратили всяке благоденство і стали рабами й бранцями. Отже, знаючи це, ніколи не будемо задумувати зло проти інших, пам’ятаючи, що ми вишукуємо через це меч проти себе самих і завдаємо собі глибокої рани».

Чому зло проти інших завжди обертається на зло проти того, хто його чинить? Бо діє «золоте» правило, яке Спаситель для людства сформулював так: «Як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм» (Лк. 6: 31). У такий спосіб Євангеліє нагадує всім, що зло має покарання вже саме в собі. А той, хто його чинить, подібний до людини, яка риє яму іншому, і сама в ній опиняється першою, яка пиляє гілку, на якій сидить, яка пробиває дірку в човні, яким пливе, яка кидає камінь над собою вгору… 

Не хтось карає злу й підступну людину, а найперше – вона сама, бо: «Що посіє людина, те й пожне» (Гал. 6: 7). Сієш добро – добро отримаєш, сієш зло, ненависть, руйнування, смерть – наслідки отримаєш для себе від тобою ж посіяного. 

«Справжнім нещастям є не терпіти зло, а робити зло, – згадуємо слова святителя Іоана Золотоустого. – Того, хто кривдить, б’є чи ганьбить іншого, самого насамперед схоплює пристрасть, і він стає її невільником. І вже потім, тоді як сам віддався найжорстокішому злу, віддавши себе в крайнє рабство, вочевидь заподіюєш шкоду ближньому». 

«Поглянь, скільки мук терпить той, хто хоче будь-кому помститися чи вчинити яку-небудь несправедливість. Він наповнюється гнівом, тривожиться через незліченні роздуми, вибирає тисячі шляхів, відчуває страх, жах і трепет від того, чи досягне успіху у своєму намірі, чи звершить помсту. А тим часом гнів нестримно тривожить його і, перш ніж завдав образу іншому, він губить самого себе», – пише святий Іоан Золотоустий. 

Тож і виходить так, що той, хто риє яму іншому, першим же в ній і опиняється, брудниться, трудиться даремно, бо окрім зла і ненависті, нічим не живиться, а тому спрагла душа його занапащується. І та яма, яка мала би бути для іншого, стає духовною могилою для того, хто її риє. І чим глибшою буде та яма, тим важче з неї вибратися. 

Самі собою виникають тут паралелі з агресором, тираном, «автором і сценаристом» жорстокої війни росії проти України. Він дуже злий, але водночас і страшенно заляканий. Він боїться – тому й ховається у бункерах, уникає нормального людського спілкування, боїться сидіти поруч з іншими навіть за столом, пересувається бронепотягом спецзалізницею тощо. Він «вирив» настільки глибоку яму, що сам себе в ній вже поховав. 

Ба більше, його стан нагадує трясовину на болоті: чим більше він намагається рухатися, щоби вибратися, тим більше загрузає. Чому? Бо не має опертя. Адже всі його «рухи» – чергові вияви брехні, зла, жорстокості і ненависті, але ніяк не розкаяння і покаяння. І всі, хто підтримує цього диктатора у його злі, тонуть разом з ним. Бо: «Горе тим, які зло називають добром, і добро – злом, пітьму вважають світлом, і світло – пітьмою» (Іс. 5: 20). 

Водночас ми, українці, віримо: зло, насилля і зброя, які душогубцями спрямовуються нині проти нас – обернуться покаранням і гнівом Божим. Всі злочинні діяння і наміри відомі Богові, як сказано: «Задумуйте задуми, але вони руйнуються; говоріть слово, але воно не збудеться: бо з нами Бог!» (Іс. 8: 10).