Після місяців болісної невідомості підтверджено загибель Захисника України, який поліг у бою на Курщині, залишившись вірним присязі до останнього подиху

Ще один біль, що не вщухає, ще одна незагоєна рана на тілі Васильковецької сільської громади Чортківського рйону. Після довгих місяців невідомості, життя між надією та відчаєм, до рідного села Целіїв повернувся «на щиті» Захисник України Володимир Судак.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Володимир народився у 1979 році. Він належав до того покоління чоловіків, які будували країну, ростили дітей і понад усе цінували волю. Коли ворог прийшов на нашу землю, він без вагань став до лав оборонців, обравши шлях воїна. Певний час рідні та близькі жили вірою, адже Володимир вважався зниклим безвісти. Проте війна знову виявилася невблаганною: підтвердилося найгірше — серце Захисника зупинилося у бою.

Трагедія сталася 29 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Черкаська Конопелька (Курська область). Володимир Судак поліг у бою, захищаючи державний суверенітет та територіальну цілісність України, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі.
Він віддав найдорожче — своє життя — не лише за кордони на карті, а за право кожного українця жити у вільній державі, за мирний сон своїх дітей та спокій рідного села. Його подвиг — це неоціненний внесок у нашу спільну майбутню Перемогу.

Громада, духовенство та побратими схиляють голови у глибокій скорботі. Свята Церква підносить молитви за упокій душі новопреставленого воїна Володимира. Нехай Господь прийме його світлу душу в оселях праведних, де немає болю і зітхання, а лише життя вічне. Висловлюємо щирі співчуття родині Героя. Нехай молитва громади стане для вас підтримкою у цей важкий час, а пам’ять про мужність Володимира передається з покоління в покоління.

Захищаючи Батьківщину від російської нечисті, гинуть найкращі сини України. Вічна пам’ять і слава відважному Воїну, який поклав на вівтар Вітчизни найцінніше – своє життя! Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини. Нехай добрий, світлий спомин про воїна-земляка Андрія Южина стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті близьких, друзів, бойових побратимів, усіх хто знав його, любив і шанував. Герої не вмирають… Вони покидають поле бою на землі і ангелами світла оберігають рідну Батьківщину та свій народ з небес…

Молитва за всякого померлого

Пом’яни, Господи, Боже наш, у вірі й надії на життя вічне спочилого раба Твого, брата нашого Андрія як Милосердний і Людинолюбний, відпускаючи гріхи та згладжуючи неправди, полегши, даруй і прости всі його провини вільні й невільні, визволи його від вічної муки та вогню геєнського і дай йому вічні Твої блага, наготовані для тих, що люблять Тебе. Коли ж і згрішив він, та не відступив від Тебе і безсумнівно в Отця, і Сина, і Святого Духа, Бога, Тебе, в Трійці славимого, вірував і Одиницю в Трійці і Трійцю в Одиниці православно аж до останнього свого подиху визнавав. Будь милостивим до нього і віру в Тебе замість діл прийми і з святими Твоїми, як Щедрий, упокой: нема бо чоловіка, що жив би і не згрішив. Ти один тільки без усякого гріха, і правда Твоя — правда вічна, і Ти один Бог милости і щедрот, і чоловіколюбства, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, й повсякчас, і на віки віків. Амінь.