Хрестопоклонна седмиця, що припадає на середину Великого посту, є часом особливого шанування Хреста Господнього та нагадуванням про страждання та смерть Ісуса Христа. Виноситься на середину храму святий хрест, який залишається для поклоніння віруючим до п’ятниці. Хрест символізує подвиг самозречення та жертовності, а зілля та квіти, що його оточують, – перемогу над смертю. Віряни піднімаючись від земного до небесного, прагнуть до вічності та поклоняються Хресту, співстраждаючи з Христом та несучи свій власний хрест.

Нагадування про співстражання та перемогу над смертю

Таку назву ця неділя має тому, що під час Всенічного бдіння після великого славослів’я виноситься на середину храму святий хрест для поклоніння віруючим. Цей хрест залишається для поклоніння впродовж тижня, до п’ятниці, коли він після Часів, перед Літургією вноситься назад у вівтар. Тому третя неділя і четвертий тиждень Великого посту називаються Хрестопоклонними.

В чому значення такого особливого шанування Хреста Господнього і чому саме в цю, третю неділю Великого посту?

Хрестопоклонна седмиця, якої ми досягли, позначає середину святої Чотиридесятниці. Церква виносить на середину храму хрест для того, щоби нагадуванням про страждання і смерть Господні надихнути та зміцнити всіх вірних, хто смиренно несе свій хрест, зносячи всі життєві страждання.

Зауважимо, що цей піст, як жоден інший, пов’язаний зі співстражанням Христу. Співстражанням не в значенні емоційного переживання страстей Господніх, а в значенні несення нашого власного хреста і прийнятті несправедливих страждань заради очищення від гріхів. Тож, найперше, святий хрест – це нагадування про хресну жертву Спасителя і про те, що кожен з нас несе свій хрест: «Якщо хто хоче йти за Мною, – говорить Господь – нехай зречеться себе, візьме хрест свій та йде за Мною» (Лк. 9: 23).

Хрест Господній – нагадування про подвиг самозречення й жертовності. Це знак несправедливих, безвинних страждань. І наш народ зараз зносить безвинні страждання, але ми взяли хрест свій, спільний хрест України, і несемо його на Голгофу страждань, щоби перемогти зло і досягти Воскресіння.

Хрест Христовий, що виноситься для поклоніння, обгорнений зіллям і квітами, які символізують життя, перемогу над смертю. Поклоняючись Хресту Господньому, промовлячи слова: «Хресту Твоєму поклоняємося, Владико, і Святе Воскресіння Твоє славимо», ми символічно схиляємося до землі, а потім піднімаємося – підносячись від земного до небесного, від тимчасового до вічності, прагнучи не грішного, а святого.