Щоосені, коли листя вкриває цвинтарні стежки, українські родини збираються в храмах, щоб пом’янути своїх рідних. Цього року Димитрівська поминальна субота припадає на 24 жовтня. Для тисяч родин, які втратили синів, чоловіків і батьків на війні, цей день має особливу вагу.

Ми зібрали запитання, які найчастіше ставлять вірні напередодні поминальної суботи, і відповідаємо на них просто й по суті.

Коли Димитрівська субота у 2026 році?

У 2026 році Димитрівська поминальна субота припадає на 24 жовтня. Вона завжди звершується в суботу перед днем пам’яті великомученика Димитрія Солунського. Цього року свято святого Димитрія випадає на понеділок, 26 жовтня.

Відколи Православна Церква України перейшла на новоюліанський календар, обидві дати змістилися на 13 днів раніше. Тому не варто орієнтуватися на старі календарі, де Дмитрова субота стояла в листопаді.

Чому саме Димитрівська і хто такий святий Димитрій?

Святий Димитрій жив у місті Солуні, нинішніх Салоніках, наприкінці III — на початку IV століття. За житієм, він обіймав високу посаду у війську і водночас відкрито сповідував Христа. Близько 306 року його вбили у в’язниці за віру.

Церква шанує його як святого воїна і мученика. Тому пам’ять про нього здавна поєднується з молитвою за тих, хто поклав життя, захищаючи ближніх. Для українців сьогодні це звучить дуже близько.

Як з’явилася ця традиція?

Точних відомостей про те, хто і коли встановив Димитрівську суботу, немає. Це місцева традиція слов’янських Церков, а не загальна для всього православного світу. Вселенськими поминальними суботами є М’ясопусна і Трійцька.

Одна з версій пов’язує звичай зі святими Кирилом і Мефодієм, які походили із Солуні. Інша, поширена в Росії, виводить його з Куликовської битви 1380 року. Проте жодна з них не має надійного документального підтвердження.

Відомо інше: осіннє поминання предків, яке в нас називали дідами, здавна жило в українських селах. Церква освятила цей звичай молитвою і наповнила його вірою у воскресіння.

Кого поминають у цей день?

У Димитрівську суботу Церква молиться за всіх православних християн, які відійшли у вічність. Це батьки, бабусі й дідусі, родичі, друзі, сусіди. Це й ті, кого вже давно ніхто не згадує в молитві.

Особливо цього дня ми молимося за наших воїнів, які загинули, захищаючи Україну від російської агресії. І за мирних людей, убитих ракетами й обстрілами. І за зниклих безвісти, на яких досі чекають удома.

Як підготуватися до поминальної суботи?

Почніть із пом’яника. Сядьте вдома спокійно, згадайте кожну людину і запишіть її ім’я. Багато родин роблять це разом із дітьми, і так пам’ять передається від покоління до покоління.

Якщо є змога, приходьте до храму ще в п’ятницю ввечері. Саме тоді звершують парастас, велике заупокійне богослужіння. У суботу вранці служать Божественну літургію, а після неї панахиду. Точний час краще уточнити у своїй парафії.

Що зазвичай несуть до храму на панахиду?

На поминальний стіл за давнім звичаєм приносять хліб, крупи, борошно, олію, фрукти, печиво, цукерки. Часто приносять і свічки. Це наша жертва в пам’ять про спочилих.

Ці дари залишають у храмі. Їх розділяють між тими, хто потребує, а священнослужителі разом із громадою моляться за спочилих. Так молитва перетворюється на конкретну допомогу живим людям.

Не варто приносити до храму алкоголь. Поминальний стіл — не застілля, а тиха пожертва.

Як правильно написати записку за упокій?

У записці пишуть імена охрещених православних християн. Ім’я вказують у родовому відмінку і в повній церковній формі. Наприклад: Іоанна, а не Івана; Марії, а не Маші.

Для полеглих захисників до імені можна додати слово «воїна». Наприклад: «воїна Андрія». Так священник під час молитви знатиме, що поминає людину, яка віддала життя за Батьківщину.

За нехрещених, інославних, а також за тих, хто сам обірвав своє життя, у храмі за записками не моляться. Але Церква не забороняє молитися за них удома, у тиші свого серця. Бог чує кожну щиру молитву.

Коли зачитують імена з поданих записок?

Записки, подані на поминальну суботу, читають кілька разів. Уперше в п’ятницю ввечері, на парастасі. Потім у суботу за Божественною літургією, на заупокійній єктенії. І після Літургії, на панахиді.

Крім того, на проскомидії, ще до початку Літургії, за кожне ім’я з особливої просфори виймають частинку. Цю частинку згодом занурюють у Чашу з молитвою про прощення гріхів спочилого.

Які молитви читають за спочилих?

На парастасі читають 17-ту кафізму, тобто 118-й псалом. Під час панахиди співають «Зі святими упокой» і завершують словами «Вічная пам’ять».

Вдома кожен може молитися простими словами. «Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх (імена) і прости їм усі прогрішення вільні та невільні, і даруй їм Царство Небесне». Цю молитву можна повторювати впродовж дня, називаючи кожне ім’я окремо.

Добре також прочитати 90-й псалом «Живий під покровом Всевишнього». Але найважливіше не кількість слів, а любов, з якою їх промовляють.

Що робити, якщо я не можу прийти до храму?

Сьогодні тисячі наших вірних далеко від рідних парафій. Одні на фронті, інші в шпиталі чи на лікарняному. Багато хто виїхав за кордон, рятуючи дітей, а хтось залишився на окупованій території.

Саме для них Тернопільська єпархія має розділ «Онлайн-послуги» на своєму сайті. Там можна подати записку за упокій або за здоров’я, не виходячи з дому. Імена пом’януть у храмі так само, як і з записок, поданих особисто.

Там само можна передати прохання запалити свічку в храмі. Так ви молитиметеся разом із громадою, навіть перебуваючи за сотні кілометрів.

Чи можна подати записку за здоров’я воїна?

Так, і це дуже важливо. Поминальна субота присвячена спочилим, але Церква щодня молиться і за живих захисників. За тих, хто зараз на передовій, у полоні чи на лікуванні після поранення.

Записку за здоров’я воїна можна подати в будь-який день, так само онлайн. Для багатьох матерів і дружин це спосіб бути поруч зі своїми рідними, коли поруч бути неможливо.

Чи обов’язково йти на цвинтар?

Церква не вимагає відвідувати цвинтар саме в поминальну суботу. Головне — молитва в храмі та вдома. Якщо ж є змога, після служби можна прийти на могилу, прибрати її, запалити лампадку і помолитися.

Для родин полеглих воїнів відвідини могили часто стають частиною щоденного життя. Але й ті, хто не може дійти до могили, можуть пом’янути рідних так само щиро.

Чи правда, що в цей день не можна працювати чи прибирати?

Ні, таких церковних заборон не існує. Різні «прикмети» і застереження, які поширюють в інтернеті, не мають стосунку до християнської віри. Церква закликає не до страху, а до молитви і милосердя.

Важливо інше: не лихословити про спочилих, не сваритися, не перетворювати поминки на гучне застілля. Найкраща пам’ять про людину — тиха молитва і добра справа в її ім’я.

Що ще можна зробити для спочилих?

Подати милостиню, допомогти пораненому чи підтримати родину загиблого. Віддати теплі речі тим, хто втратив дім. Кожна така справа, зроблена в пам’ять про близьку людину, продовжує її добро на землі.

Що ж сказати на завершення?

Димитрівська субота нагадує, що смерть не має останнього слова. Ми молимося за наших рідних, бо віримо: у Бога всі живі. І чекаємо зустрічі з ними в Царстві Небесному.

Хай цього дня жодне ім’я не залишиться без молитви. Ні ім’я бабусі, що навчила нас хреститися. Ні ім’я воїна, що стояв за нас до кінця.

Вічна пам’ять усім спочилим. Вічна пам’ять Героям України.

Молитва за померлих

Будь, Господи, милостивий до померлих рабів Твоїх — моїх родичів, братів, сестер, і всіх померлих з родини моєї. Будь, Господи, милостивий до померлих товаришів і знайомих моїх, і до всіх померлих рабів Твоїх по всіх усюдах. Упокой душі їх в місці світлім, в місці блаженнім і спокійнім, де немає ні болю, ні журби, ні нарікання. Всякий гріх, що вчинили вони словом, чи ділом, чи думкою, Ти, о Боже, прости їм, бо немає людини, щоб живучи, не згрішила. Ти єдиний, Господи, без гріха, правда Твоя — правда вічна, і слово Твоє — істина. Амінь.