Воїн із Кривчиків, який двічі ставав до лав оборонців Батьківщини, помер удома від важкого поранення, отриманого на фронті

Вишнівецька громада прощається з 26-річним захисником України Іваном Гуменюком: воїн-земляк помер вдома від уламку біля серця.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Війна продовжує забирати життя тих, хто стояв на захисті Батьківщини, навіть коли вони повертаються додому. 11 січня 2026 року серце молодого воїна Івана Михайловича Гуменюка зупинилося назавжди. Уродженець села Кривчики, він належав до того покоління, чия молодість пройшла в однострої та запеклих боях за свободу своєї держави.

Іван народився 8 жовтня 1999 року. Після навчання у рідній Кривчиківській школі він здобув фах автослюсара в Тернополі. Друзі та однокласники згадують його як надзвичайно життєрадісного, доброзичливого та щирого хлопця, який завжди вмів підтримати словом і справою. Його військовий шлях розпочався ще у 2020 році зі строкової служби, де він присягнув на вірність українському народові. З перших днів повномасштабного вторгнення Іван боронив країну у складі Національної гвардії імені Михайла Грушевського. Під час виконання бойових завдань він отримав важке поранення — осколок, який лікарі не змогли вилучити, залишився біля самого серця як вічне нагадування про жорстокість війни.

Після звільнення у запас у квітні 2024 року Іван не зміг залишатися осторонь і вже у жовтні того ж року знову став у стрій, приєднавшись до 105-ї бригади територіальної оборони. Попри пережите поранення та підірване здоров’я, він до останнього залишався відданим сином своєї землі.

Сьогодні, 12 січня, громада зустріла свого Героя «на щиті». О 14:30 траурний кортеж прибув до села Раковець, а згодом на майдані Шевченка відбулося спільне прощання. Останній спочинок воїн знайде у рідних Кривчиках. Чин похорону розпочнеться завтра, 13 січня, о 12:00. Найбільший біль цієї втрати розділяють матір та батько Івана — теж військовослужбовець, який зараз поспішає з фронту на Донеччині, щоб востаннє обійняти сина. Громада низько схиляє голови перед подвигом Івана Гуменюка. Світла пам’ять воїну, який віддав здоров’я та життя за незалежність України.

Захищаючи Батьківщину від російської нечисті, гинуть найкращі сини України. Вічна пам’ять і слава відважному Воїну, який поклав на вівтар Вітчизни найцінніше – своє життя! Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини. Нехай добрий, світлий спомин про воїна-земляка Івана Гуменюка стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті близьких, друзів, бойових побратимів, усіх хто знав його, любив і шанував. Герої не вмирають… Вони покидають поле бою на землі і ангелами світла оберігають рідну Батьківщину та свій народ з небес…

Молитва за всякого померлого

Пом’яни, Господи, Боже наш, у вірі й надії на життя вічне спочилого раба Твого, брата нашого Івана як Милосердний і Людинолюбний, відпускаючи гріхи та згладжуючи неправди, полегши, даруй і прости всі його провини вільні й невільні, визволи його від вічної муки та вогню геєнського і дай йому вічні Твої блага, наготовані для тих, що люблять Тебе. Коли ж і згрішив він, та не відступив від Тебе і безсумнівно в Отця, і Сина, і Святого Духа, Бога, Тебе, в Трійці славимого, вірував і Одиницю в Трійці і Трійцю в Одиниці православно аж до останнього свого подиху визнавав. Будь милостивим до нього і віру в Тебе замість діл прийми і з святими Твоїми, як Щедрий, упокой: нема бо чоловіка, що жив би і не згрішив. Ти один тільки без усякого гріха, і правда Твоя — правда вічна, і Ти один Бог милости і щедрот, і чоловіколюбства, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, й повсякчас, і на віки віків. Амінь.