Євангельська історія очима сучасної Церкви.

Післяріздвяні роздуми митрополита Іларіона про біль і Божу присутність

У неділю після Різдва Христового Церква знову звертає свій погляд не лише до світла Віфлеємської ночі, а й до тієї дороги, якою це світло входить у зранений світ. У своєму пастирському слові митрополит Рівненський і Острозький Іларіон нагадує: Різдво Христове не означає миттєвого зникнення страху, насильства чи страждання. Навпаки — воно відкриває глибоку правду про те, як Бог діє посеред людської темряви.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

«Світло вже прийшло, та темрява не відступила без боротьби», — зауважує владика. Перші сторінки євангельської історії після народження Спасителя розповідають не про спокій, а про втечу. Немовля Христос змушений залишити Віфлеєм і разом із Пресвятою Богородицею та праведним Йосифом іти дорогою вигнання до Єгипту. Бог, Який прийшов спасти світ, стає Переслідуваним і Біженцем.

У цій події, за словами митрополита Іларіона, відкривається серцевина християнської віри: Бог не рятує людину здалеку, не споглядає її біль з висоти небес. Він входить у людське страждання, розділяє страх, невизначеність і вразливість. Христос стає близьким кожному, хто змушений тікати, хто не має безпечного дому, хто не знає, яким буде завтрашній день.

Єгипет у євангельській розповіді постає не лише як географічне місце, а як образ усіх «чужин», у яких опиняється людина в час випробувань. Саме там, у дорозі й невідомості, Бог перебуває поруч. «Там, де людина плаче від безсилля, там уже є Христос», — наголошує архіпастир.

Водночас Євангеліє не замовчує трагедії Віфлеєму — убивства немовлят за наказом Ірода. Цей плач, за словом митрополита Іларіона, не належить лише минулому. Він лунає крізь віки, повторюючись у війнах, насильстві й стражданнях сучасного світу. Це плач матерів, біль родин, тривога за дітей — біль, який сьогодні добре знайомий і українському народові.

Та попри все, це Євангеліє не відчаю, а надії. Бог береже Життя. Він веде Своїх тихо й вірно — крок за кроком, день за днем. Навіть коли дорога приводить не до слави, а до непомітного Назарета, це є частиною спасительного задуму. Бог діє не гучністю, а вірністю; не силою, а смиренням; не страхом, а любов’ю, яка вміє чекати.

Слово митрополита Іларіона звучить як духовна підтримка для кожного, хто переживає темні часи. Різдво Христове не є втечею від реальності — воно є входженням Бога в саму її глибину. Воно не скасовує хрест, але дає силу нести його разом із Христом. Бо якщо з нами Христос — ми не самі. А якщо з нами Бог — жодна ніч не є вічною.

Джерело: Рівненська єпархія ПЦУ