11 червня 2025 року в Україну повернулися тіла 1212 захисників. Цей день став символом скорботи, пам’яті й молитви.

У скорботі, але з надією — країна молиться за своїх загиблих Героїв

11 червня 2025 року Україна знову схилила голову у жалобі — додому повернулися тіла 1212 наших полеглих захисників. Їхній подвиг не забутий, їхня жертва — свята.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Цей день став ще однією глибокою раною в серці нації. 1212 героїв, які боронили українську землю на сході й півдні — на Луганщині, Донеччині, Харківщині, у Запорізькому краї, на Херсонщині, навіть у тимчасово окупованій Курщині — нарешті повернулися додому. Не живими, але вічними. Не з переможним кроком, а в тиші жалобного ритуалу. Але з ними — віра, з ними — наша пам’ять, з ними — сама Україна.

У цей скорботний день не було гучних слів. Була молитва. Була тиша. Було серце, стислося від болю, і руки, що тремтіли на грудях у знаку хреста. Бо перед таким подвигом — тільки мовчання і вдячність.

Священики в багатьох храмах по всій країні відслужили панахиди. Лунали псалми, на обличчях — сльози. Але сльози не безнадії, а священного болю і гідності. Бо ці сини й доньки України віддали не просто життя — вони подарували нам право жити вільними.

Український народ єднається в молитві. Ми розуміємо: перемога не народжується легко. Вона народжується в стражданнях, у героїзмі, в могилах. І саме тому вона буде святою.

«Вічна пам’ять» — не просто слова. Це наша обітниця. Ми пам’ятатимемо кожного. Ми захищатимемо Україну, бо ви захищали нас.

Світло віри осяює темряву втрат. І ми віримо, що Господь прийме душі наших воїнів у небесну оселю, а нам дасть сили нести їхню правду далі.

Помолімося за вічний спокій душ тих, хто поліг у бою

Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх, воїнів, котрі життя своє за віру і Вітчизну поклали, прости їм усі провини вольні й невольні, даруй їм Царство Небесне та вічний спокій в оселях праведних. Амінь.

Джерело: Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія