Учора на Тернопільщині відбулось поховання Василя Рошка, який загинув у бойових діях. Його смерть стала великою втратою для матері, дружини та всієї рідної та близької людей, які сумують за ним. Василь був самовідданим захисником своєї країни і залишиться в пам’яті як герой, готовий пожертвувати своїм життям на захист України.

Україна сумує за загиблим героєм Василем Рошком, який втратив життя на фронті

Вчора, 20 травня, на Тернопільщині відбулося поховання загиблого Василя Рошка, який втратив життя в бойових діях. Трагічна втрата торкнулася його матері, дружини та всієї рідної та близької людей, які сумують за молодим героєм.

Василь Рошко народився у березні 1992 року і провів своє дитинство у прекрасному селі Гуштинка. Це місце стало основою для формування його характеру та початку дорослого життя. Василь закінчив місцеву школу і Борщівський професійний ліцей, отримавши професію робітника. Протягом тривалого часу він працював у фермерському господарстві “Айва”. Захопився ідеєю служити Батьківщині і добровільно приєднався до української армії. З початком російської агресії, він, як військовий, відчуваючи свою військову присягу, неодноразово демонстрував готовність виконувати службові обов’язки. Василь брав участь у бойових операціях на Донеччині, на Бахмутському напрямку. Але 14 травня 2023 року, під час оборонних боїв, старший солдат Василь Романович Рошко, навідник мотопіхотного відділення мотопіхотної роти однієї з військових частин Збройних Сил України, втратив своє життя.

Доправка тіла воїна до рідного села Гуштинка відбувся 19 травня. Жителі Іванкова та прилеглих сіл зустріли траурну процесію, оточивши її квітами та запаленими лампадками. Тіло загиблого Василя Романовича було перенесено до сільського клубу під супровід військових побратимів разом із рідними, багатьма знайомими, сусідами та колишніми колегами.

20 травня відбулася похоронна церемонія, яку провели священики Української греко-католицької церкви під керівництвом вікарія-генерального секретаря Бучацької єпархії УГКЦ о. Віталія Заболотного. У прощальному слові він підкреслив, що полеглий воїн Василь захищав Україну, і це стосується всіх нас. Трагічна загибель молодого героя несподівано позбавила його родину батька. Тому на плечі Василя як найстаршого з дітей лягла відповідальність за молодших сестер і братів, а також допомогу матері. Він мріяв про майбутнє, власний будинок, чекав на приход першої дитини. Його смерть залишила сум та скорботу у серцях його матері, дружини, сестер і швагрів, молодших братів і сестрички, племінників, родичів і близьких. Громада також співчуває їм у непоправній втраті. Душа ще одного нашого земляка вступає до Небесного Легіону Світла. Бажаємо, щоб його рідна земля стала йому легкою, а Господь відчинив ворота Царства Небесного. Молімося за його душу та пам’ятаємо про нього. Герої не вмирають! Слава Україні!

Така втрата є надзвичайною та болісною для рідних і близьких Василя Рошка. Його самопожертву та готовність захищати свою країну варто шанувати. Він віддав своє життя на захист України, своєї сім’ї та рідної землі. Нехай пам’ять про Василя Рошка буде жити в серцях тих, хто його знав, і нехай його вчинки стануть прикладом мужності та самопожертви для майбутніх поколінь.