Митрополит Епіфаній — про духовне значення автокефалії та молитву за Україну у Царгороді.
Свобода, здобута у молитві та служінні
Сім років тому в історії українського православ’я відбулася подія, значення якої виходить далеко за межі одного дня чи церковного документа. Підпис Вселенського Патріарха Варфоломія під Томосом про автокефалію Православної Церкви України став актом відновлення історичної справедливості, духовної гідності та канонічної повноти церковного життя українського народу.
Про це у своїх роздумах наголошує Предстоятель Православної Церкви України Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній, згадуючи момент отримання Томосу як глибоко зворушливий і сповнений радості. Це був не просто юридичний чи адміністративний крок — це було свідчення того, що українське православ’я дозріло до відповідальності за власний шлях, власне свідчення віри та служіння.
Томос про автокефалію став знаком духовної зрілості Церкви, її готовності бути по-справжньому відкритою для свого народу, говорити з ним однією мовою — мовою віри, надії та любові. Він відкрив нові можливості для церковного життя, звільненого від зовнішньої залежності й історичного тиску, який упродовж століть часто мав відверто ворожий характер.
Глибоко символічно, що Томос було вручено у дні Різдвяного святвечора — часу, коли світові відкривається істина про воплоченого Бога. Для Православної Церкви України це стало початком нового етапу буття: служіння у свободі, єдності та відповідальності перед Богом і людьми. Народження Христа у Віфлеємі та утвердження автокефальної Церкви в Україні поєдналися в одному духовному вимірі — оновлення і надії.
Сьогодні, через сім років після цієї історичної події, Томос сприймається не лише як пам’ятка минулого, а як дороговказ на майбутнє. Це шлях незалежної Помісної Церкви, яка йде поруч зі своїм народом у часи випробувань, зберігаючи віру, підтримуючи надію та формуючи духовний фундамент для прийдешніх поколінь.
З нагоди 7-ї річниці отримання Томосу Блаженніший Митрополит Епіфаній разом із делегацією Православної Церкви України прибув до Вселенської Патріархії. У священному Царгороді, через молитву, спілкування та спільну Євхаристію, було знову засвідчено вдячність Богові, Церкві-Матері та особисто Його Всесвятості Вселенському Патріархові Варфоломію за дари, які отримала і продовжує отримувати Українська Помісна Церква як вільна й автокефальна.
У ці святкові дні в серці світового Православ’я лунає особлива молитва — про перемогу правди і миру для України, про утвердження єдиної Помісної Церкви та про Боже благословення для нашого народу. Томос став не кінцем шляху, а його початком — шляхом відповідального служіння, яке триває.
Соц.медіа