10 грудня 2025 року на Донеччині поліг у бою Андрій Буда — людина честі, принципів і глибокої любові до України, чия служба, праця та приклад назавжди залишаться в серцях сотень людей

Тернопіль втратив ще одного захисника. 10 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання у Донецькій області загинув Андрій Буда — воїн Збройних сил України, пластун, історик, людина глибоких переконань і великої внутрішньої сили.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Андрій Буда приєднався до Пласту в Тернополі ще у 1993 році. Пройшов шлях від новака до досвідченого виховника, був активним учасником пластового життя, організатором вишколів, таборів і мандрівних заходів. У старшопластунському віці став співзасновником підготовчого куреня «Плем’я Могікан», де мав псевдо «Зубатий пень».
Побратими й вихованці згадують його як людину принципову, чесну й надзвичайно світлу. Як написав один із пластунів, з Андрієм завжди було легко і по-справжньому — він умів навчати не повчаннями, а власним прикладом.
Андрій навчався у загальноосвітній школі №2 Тернополя, вищу освіту здобув на історичному факультеті Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Працював учителем історії, менеджером, зокрема у книгарні «Є», досліджував культурну спадщину, писав історичну дисертацію про розвиток пластової преси та однострою.
Був активним учасником громадських рухів і протестних акцій — від «Україна без Кучми!» до Помаранчевої революції та Революції Гідності. Для нього громадянська позиція ніколи не була абстрактною.

Війна, яку він прийняв свідомо

Із початком АТО у 2014 році Андрій добровільно став до лав Сил оборони України — служив у 6-му батальйоні територіальної оборони «Збруч», брав участь в обороні Маріуполя та ніс службу на Херсонщині.
У 2017 році підписав контракт із 10-ю окремою гірсько-штурмовою бригадою, виконував бойові завдання на Луганщині. Згодом працював у данських гуманітарних місіях із розмінування Донеччини та Луганщини.

Після початку повномасштабного вторгнення росії знову повернувся до війська — у складі 10-ї ОГШБр «Едельвейс». Брав участь в обороні Лисичанська, Слов’янська, Сіверського напрямку. Був солдатом, принципово відмовлявся від сержантських звань, служив у роті вогневої підтримки, протитанковому та кулеметному взводах, працював із важкими нічними дронами.
10 грудня 2025 року Андрій Буда загинув у селі Свято-Покровське Сіверської громади Бахмутського району внаслідок атаки ворожого дрона. За роки служби у війні він був нагороджений сімома відзнаками та медалями. Йому було 43 роки.

У Андрія залишилися батьки, сестра, рідні, друзі, побратими й сотні людей, на яких він вплинув своїм життям. Тернопільський національний педагогічний університет, Пласт, друзі та колеги говорять про нього як про людину глибокої любові до України, справедливості й правди.
Один із близьких друзів написав, що Андрій ніколи не був «ідеальним», але завжди був справжнім — прямим, мислячим, чесним. Саме такими, тихими й надійними, часто бувають найсильніші.
Світла пам’ять Герою. Щирі співчуття родині та близьким.

Захищаючи Батьківщину від російської нечисті, гинуть найкращі сини України. Вічна пам’ять і слава відважному Воїну, який поклав на вівтар Вітчизни найцінніше – своє життя! Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини. Нехай добрий, світлий спомин про воїна-земляка Андрія Буду стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті близьких, друзів, бойових побратимів, усіх хто знав його, любив і шанував. Герої не вмирають… Вони покидають поле бою на землі і ангелами світла оберігають рідну Батьківщину та свій народ з небес…

Молитва за всякого померлого

Пом’яни, Господи, Боже наш, у вірі й надії на життя вічне спочилого раба Твого, брата нашого Андрія як Милосердний і Людинолюбний, відпускаючи гріхи та згладжуючи неправди, полегши, даруй і прости всі його провини вільні й невільні, визволи його від вічної муки та вогню геєнського і дай йому вічні Твої блага, наготовані для тих, що люблять Тебе. Коли ж і згрішив він, та не відступив від Тебе і безсумнівно в Отця, і Сина, і Святого Духа, Бога, Тебе, в Трійці славимого, вірував і Одиницю в Трійці і Трійцю в Одиниці православно аж до останнього свого подиху визнавав. Будь милостивим до нього і віру в Тебе замість діл прийми і з святими Твоїми, як Щедрий, упокой: нема бо чоловіка, що жив би і не згрішив. Ти один тільки без усякого гріха, і правда Твоя — правда вічна, і Ти один Бог милости і щедрот, і чоловіколюбства, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, й повсякчас, і на віки віків. Амінь.