У місті зводять собори, але школярі навчаються в переповнених приміщеннях.

Молитва замість математики? Проблеми освітньої інфраструктури Тернополя

Кількість церков у Тернополі перевищує кількість шкіл, будівництво яких поки не зростає. Зате храми в місті з’являються один за одним, мов гриби після дощу. Чому освіта відстає від духовного будівництва – питання, яке не варто ігнорувати.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

У Тернополі, де війна щодня нагадує про вразливість життя, суспільство вочевидь схиляється до духовного. Проте чи не завелика ціна цього переважання? Якщо порівняти кількість нових храмів із кількістю нових шкіл, очевидним стає дисбаланс.

Протягом останніх кількох років у Тернополі активно зводять нові храми: у 2023 році освячено наріжний камінь для церкви на бульварі Куліша, розпочато будівництво храму Іверської ікони Божої Матері в мікрорайоні «Дружба», продовжується спорудження кафедрального собору Святих Рівноапостольних Костянтина та Олени на перетині Київської та Тарнавського. І все це — у розпал війни.

Водночас, новин про будівництво шкіл майже немає. Навіть довгоочікувана школа на вулиці Бригадній у Кутківцях — не повноцінна нова установа, а модернізований об’єкт із частковим перепрофілюванням під дитячий садок і лише молодші класи.

Звісно, духовність — це основа виживання в часи кризи. Але не менш важливою є освіта, яка формує майбутнє країни. Школи — це не тільки будівлі, а й простір для розвитку, критичного мислення, національної свідомості. Без інвестування в освіту ми ризикуємо залишити наступне покоління без належної підтримки та шансів.

Чи не настав час збудувати не лише новий храм, а й нову школу, ліцей, гімназію? Питання не у протиставленні віри та знання, а в балансі. Бо без школи — не буде і мудрих пастирів.

ДЖЕРЕЛО