Блаженнійший Епіфаній звершив літургію на новоосвяченому престолі, поєднавши урочистість із молитвою за Патріарха Володимира (Романюка).

Освячення престолу стало знаком єдності Неба й землі, а пам’ять про Патріарха — символом жертовної вірності

28 жовтня 2025 року в селі Старий Косів відбулася історична подія — Предстоятель Православної Церкви України, Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній звершив першу Божественну літургію на новоосвяченому престолі в Успенському храмі.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Цей день став не лише урочистістю для місцевої громади, а й глибоким духовним знаком для всієї Української Церкви. У своїй проповіді Митрополит Епіфаній наголосив: престол є не просто освяченим місцем у храмі — він є символом самого Божого Царства, жертовної любові та смирення Христового.

«Престол церковний є одночасно і місцем, яке символізує небесний престол Божий, і жертовником, на якому звершується Таїнство Євхаристії», — підкреслив Предстоятель.

У проповіді Блаженнійший звернув увагу на головну істину Євангелія — через смирення і жертву Христос підноситься у славі.

Хрест, на якому Спаситель віддав Своє життя за людство, став символом перемоги, а Його добровільна смерть — джерелом вічного життя для світу.

«Спаситель помер заради нас. Але завдяки цьому жертовному найглибшому смиренню аж до смерті Христос стає Царем Слави», — зазначив Митрополит, цитуючи слова апостола Павла: «Щоб перед іменем Ісуса схилилося всяке коліно небесних, земних і пекельних…» (Флп. 2:9–11).

Блаженнійший пояснив, що престол у храмі завжди нагадує вірним про цю містерію — про жертовне смирення, що веде до слави, і про поклик кожного християнина йти цим шляхом: «Якщо бажаємо осягнути Царство Небесне, маємо наслідувати Христа — у любові, у служінні ближнім, у смиренні серця».

Митрополит Епіфаній наголосив, що престол — це не лише архітектурна святиня, а видимий образ невидимого Божого престолу.

Дивлячись на нього під час богослужіння, вірні мають пригадувати власний обов’язок — служити Богу й людям, віддавати своє життя на добро ближнього.

«Дивлячись на церковний престол, ми маємо згадувати про наш обов’язок смиренного служіння Богу і ближнім, про обов’язок жертовності», — наголосив Предстоятель.

Таке духовне осмислення робить освячення престолу подією не лише локального значення, а знаменням оновлення сердець, закликом до духовного зростання й вірності Христу.

Окрім освячення престолу, цього дня Церква вшановувала пам’ять Патріарха Володимира (Романюка) — великого сина України, який цього року відзначив би своє 100-річчя від дня народження.

Блаженнійший Епіфаній нагадав, що життя Патріарха Володимира — це приклад втілення тієї самої жертовної любові, про яку говорить Христос.

«Він двічі був ув’язнений за любов до України і до рідної Церкви. Але його жертовність бачила небесна правда, і Господь покликав його до служіння єпископа і Патріарха», — зазначив Митрополит.

Похорон Патріарха, що став відомим як «Чорний вівторок», за словами Предстоятеля, став духовним прологом до майбутніх українських Майданів, символом боротьби за свободу, правду й гідність.

Митрополит Епіфаній підкреслив, що жертовна віра і любов до України — це спадщина, яку Церква береже і передає наступним поколінням.

«Патріарх Володимир і після своєї смерті послужив Церкві та Україні, об’єднавши довкола свого імені тих, хто продовжив боротьбу з імперією зла», — сказав він.

На завершення богослужіння Блаженнійший підніс молитви за упокій душі Патріарха Володимира та всіх борців за віру й Україну, закликавши присутніх пам’ятати, що кожен престол і кожне богослужіння є продовженням жертовної історії Церкви Христової.

«Нехай перед цим престолом згадуються всі, хто жертовно боровся за Бога, Церкву і народ. І серед цих імен нехай завжди звучить ім’я Патріарха Володимира – гідного сина Церкви і народу», — завершив Предстоятель.

Подія в Старому Косові стала не лише відновленням храмової святині, а й глибоким духовним уроком.

Освячений престол став символом єдності Неба і землі, жертовності й перемоги, а проповідь Митрополита — дороговказом для кожного, хто прагне служити Богу не словом, а життям.

Джерело: Українська Православна Церква/Православна Церква України