Святитель Афанасій, цей стовп православної віри і вселенський світоч, народився у побожній православній родині 295 (або 298) року, незадовго до великого Діоклетіан Нового гоніння (303-313). Його рідним містом була космополітична Александрія, де пліч-о-пліч жили найрізноманітніші народи і де стикалися поміж собою усілякі культи та вірування.

Ще малим дитям він захоплювався лише тим, що стосувалося Бога і Церкви. Одного дня він бавився з іншими дітьми на морському узбережжі. Вони цілком серйозно відтворювали церковне богослужіння, а Афанасій зображав єпископа й хрестив дітей, які ще не були посвячені в таїнство. Єпископ Олександр (11 черв.), побачивши цю гру, прийшов у захват, визнав хрещення дійсним і надалі особисто опікувався хлопчиком.

Протягом навчання Афанасій виявляв не надто велике зацікавлення світськими науками. Він більше любив у мовчанні ткати собі святі шати чеснот, розмірковуючи над книгами Старого та Нового Завітів. Певний час він прожив у пустелі з преп. Антонієм і потім усе життя лишався його вірним учнем. Повернувшись до Александрії, він був висвячений на диякона та розпочав свої богословські та пастирські труди. Саме тоді були створені два його перших трактати: Проти язичників та Про воплочення Бога Слова”. У першому з них святитель викриває безглуздість язичницьких філософії та міфології, а в другому демонструє, що Слово Боже — Творець світу, Премудрість та Провидіння прийняв плоть, аби стати Спасителем людства, занепалого у тлінні. «Слово Саме стало людиною, аби ми стали Богом». Єдна ючись із Христом, ми істинно стаємо причасниками Божого єства (2Пет. 1:4), бо Він – не створіння, але Слово Отче, Єдинородний Син Божий і Бог, Який став людиною, аби ми могли стати дітьми Свого Отця. Це засадниче переконання згодом стало для святого смислом усього його життя та боротьби.

Непохитний поборник догмата про Божество Слова та віри у Святу Трійцю, він був також завзятим провідником християнської святості та нашого покликання до обоження.

ЧИТАТИ ДАЛІ