У Володимирському кафедральному соборі 30 січня 2024 року Святійший Патріарх Київський Філарет звершив похоронний обряд для вшанування пам’яті визначного доктора мистецтвознавства, богослова та філософа Дмитра Власовича Степовика. Учений був визнаний не лише за свої дослідження в області образотворчого мистецтва, але й за внесок у розвиток української церковної культури.

Священний прощавальний обряд для видатного дослідника і вірного слуги Церкви

30 січня 2024 року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив у Володимирському кафедральному соборі чин похорону доктора мистецтвознавства, доктора богословських наук, доктора філософії, професора Дмитра Власовича Степовика.

Зранку тіло покійного перебувало у храмі під час заупокійної Божественної літургії, після якої було звершено чин похорону. За богослужінням Його Святості співслужило духовенство кафедрального собору.

Попрощатися, помолитись і провести в останню путь Дмитра Власовича прийшли родичі та близькі, друзі, колеги-науковці, представники української інтелігенції, політичні і громадські діячі, духовенство, учні покійного професора, парафіяни.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Після чину похорону Святійший Патріарх Філарет звернувся до присутніх у храмі зі словом, у якому згадав жертовну працю покійного Дмитра Степовика на славу Божу і благо українського народу, а також закликав всіх молитись за спопокій його душі.

“Ми разом з Дмитром Власовичем провели більше 500 просвітницьких християнських радіопередач. Виступали разом з ним на телебаченні та радіо, пояснювали Священне Писання. Я думаю, що багато хто, слухаючи ці тлумачення дуже проникся вірою в Господа нашого Ісуса Христа. Будемо дякувати Богові за те, що він послав нам таку людину, яка ревно проповідувала Слово Боже.

Разом з паном професором ми неодноразово мандрували під час архіпастирських візитів у Сполучені штати Америки, Європу.

Нехай Господь Бог, за його труди на славу Церкви Христової, подасть Дмитру Власовичу Царство Небесне і вічний спокій”, – сказав у своєму слові Патріарх.

Поховали професора Дмитра Степовика на Берковецькому цвинтарі столиці, біля могили його матері.

Дмитро Власович Степовик народився в селі Слободищі Бердичівського району Житомирської області.

Закінчив Національний університет імені Тараса Шевченка (факультет журналістики, 1960) та аспірантуру з мистецтвознавства в ІМФЕ НАН України (1970). Кандидатську дисертацію з мистецтвознавства захистив в ІМФЕ НАН України (1970); докторську дисертацію з мистецтвознавства (1984); докторську дисертацію з філософії (1990) та габілітаційну докторську дисертацію з мистецтвознавства (1992) – в Мюнхенi, в Українському вільному університеті.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Досліджував сакральне християнське образотворче мистецтво Середньовіччя та Нової доби XVII-XVIІІ ст. – ікони, фрески, мозаїки, гравюри, книжну мініатюру; зв’язки давнього українського образотворчого мистецтва з мистецтвом країн Заходу; творчість майстрів образотворчого мистецтва українського походження у США, Канаді, Англії, Франції, Німеччині Італії, Болгарії.

Був провідним співробітником Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України, професором і викладачем історії мистецтва Київської православної богословської академії, професором історії культури Українського вільного університету в Мюнхені, членом-кореспондентом НАН України. Голос Дмитра Степовика чули мільйони українців, він часто коментував трансляції головних богослужінь на національному радіо та телебаченні, а також разом з Патріархом Філаретом вів християнсько-просвітницькі передачі на Українському радіо.

Дмитро Власович був ревним православним християнином, парафіянином Володимирського кафедрального собору, апологетом Автокефалії Української Православної Церкви, він не словом, а ділом розбудовував Українську Церкву – був вчителем, наставником і викладачем для сотень українських священослужителів. Дмитро Степовик завжди був ідеологом та апологетом думки, що наша Українська Православна Церква повинна мати статус Патріархату, бо вона – найбільша Церква Православного світу.

Царство Небесне і вічна пам’ять Вам, вельмишановний Дмитре Власовичу!