Парамедикиня Катерина Поліщук із позивним «Пташка» прочитала свій вірш-молитву на фоні розбитої російської техніки на Михайлівській площі у Києві. Як зазначає Катерина, цей вірш вона написала у російському полоні. Щоночі та щоранку у тюремних стінах вона читала його як молитву.

«Це вірш всього мого життя, бо багато написати не могла, і кожне слово – я. Цей вірш пульсує в моїх жилах. Він вібрує в моїх скронях і тече з моїх очей. Він йде в бій зі мною, – прокоментувала Катерина. – Вірш-молитва, написаний мною в тюремних стінах після почутого вперше там пекла. Я вивчила його та молилась ним щоранку і щоночі всі чотири місяці, зі сльозами і скаженим стукотом запаленого серця. Виділіть хвилину сорок на його перегляд. Це вірш всього мого життя, бо багато написати не могла і кожне слово – я. Цей вірш – пульсує в моїх жилах. Він вібрує в моїх скронях і тече з моїх очей. Він йде в бій зі мною. Піде. За зйомку дякую команді ТСН, За музику дякую талановитій @vikyletka_derkach».

ketti_shi: Цей вірш має увійти в шкільну програму. В ньому вся Україна. Любимо тебе, Пташко, дякуємо і бережи тебе Боже!

mariia_parubets: Горда, що живу в часи з такими людьми! Пташка, ти Надія і майбутнє України! Вдячна!

aroma_of_oranges: Ох, мурахи від вашого вірша. Навіть віршем це не повертається язик назвати, це дійсно молитва!

mcolesnik: Це не вірш… Справді молитва… до мурах…