В цій притчі Ісус Христос розповідає про багача і Лазаря, підкреслюючи важливість вивчення Священного Писання як джерела мудрості і вказівника для правильного життя.
Біблія як ключ до пізнання Божої волі
Притча про багача і Лазаря має багато значень. Це і пророцтво про воскресіння праведного Лазаря, бо коли Спаситель справді вивів його з гробу, то запеклі серцем начальники народу і фарисеї навіть такому явному чуду не повірили.
Це і свідчення про винагороду і відплату за справи, добрі чи злі: кожна людина у вічності отримає плоди того, яким було її життя. Це і осудження нечутливості до біди та страждань ближніх: багач явно мав і нагоду, і можливість допомогти Лазарю, але був байдужим до його страждань.
Однак сьогодні хочу привернути нашу спільну увагу до слів, якими притча завершується. Коли померлий багач просить праотця Авраама послати Лазаря до його братів, щоби їх застерегти від грішного життя, то отримує відповідь: «У них є Мойсей і пророки; нехай слухають їх. Він же сказав: ні, отче Аврааме! Але коли хто з мертвих прийде до них, покаються. Тоді Авраам сказав йому: якщо Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять» (Лк. 16:29-31).
В чому значення цих слів притчі? Вони підкреслюють надзвичайну важливість і необхідність для людини вивчати Священне Писання. Бо згадані тут Мойсей і пророки – це священні письменники книг Старого Завіту. Коли Спаситель словами Авраама з притчі вказує на Мойсея і пророків, то говорить не безпосередньо про них самих, як людей, але про біблійні книги, які ними були написані під натхненням Духа Святого.
Багач просить Авраама послати до його братів померлого Лазаря, щоби чудо воскресіння спонукало їх переглянути своє життя. Щоби вони, побачивши мертвого живим і почувши з його вуст настанови, змінили своє життя, не грішили так, як грішив цей, вже осуджений їхній брат. Щоби виправилися і через це уникнули пекельних мук.
Але праотець відмовляє багачу, справедливо вказуючи, що для отримання настанови в істині, для отримання знання, як розрізнити добро і зло, знання того, що слід робити, щоби виконати волю Божу, а чого уникати, щоби не бути покараними – для всього цього не слід очікувати якогось особливого знамення чи чуда. Все, що необхідно знати людині для перемоги над гріхом – вже відкрите. Через пророків Бог явив Свою волю, дав заповіді, навчив шляху життя, шляху праведності, а також дав застереження від гріхів та зла.
Отже, щоби пізнати волю Божу, людині не слід очікувати якихось особливих знамень і чудес, але необхідно звертатися до слів Одкровення, до Священного Писання, до Біблії. На сторінках Старого і Нового Завіту дано відповідь на питання, що слід робити людині, а чого уникати. В Писанні подано застереження від життя гріховного, наслідком якого буде пекло. Так само, як подано заохочення до життя праведного, до примноження жертовної любові і добра, бо плід такого життя – блаженна вічність із Богом.
Дорогі брати і сестри, окрім інших важливих настанов, притча про багача і Лазаря, нагадує нам про життєву необхідність кожній людині вивчати слово Боже, читати книги Священного Писання, щоби виконати те, що задля нашого блага заповідає нам Господь. Не слід чекати моменту, коли якимись особливими знаменнями або чудесами Бог безпосередньо нам дасть настанову чи застереження. Все необхідне для нашого спасіння від пекельних мук вже подане нам, відкрите і сповіщене через Біблію, через Божественне одкровення. Тому ми не просто маємо можливість пізнати істину – ми маємо обов’язок робити це!
Господь зробив усе, щоби істина для нас була пізнаваною, щоби ніякі зовнішні перешкоди не завадили нам знати її та втілювати в житті. І лише особисто від кожного з нас залежить, користаємося ми цією можливістю чи марнуємо її, як життя своє марнував у багатстві безумний чоловік, успадкувавши за це осудження і пекельні страждання.
Соц.медіа