У Михайлівському Золотоверхому соборі відбулося прощання з полковником поліції Максимом Казбаном — командиром бригади «Лють», який загинув на Донеччині, залишивши по собі незгасимий приклад мужності й честі.

У Києві попрощалися з командиром «Люті» Максимом Казбаном — воїном, який загинув у строю і став символом відданості Україні

Прощання під золотими банями: Україна вклонилася Герою Максиму Казбану

У святині свободи — Михайлівському Золотоверхому соборі — 24 липня 2025 року Україна попрощалася з полковником поліції, командиром бригади «Лють», Максимом Казбаном. Людиною дії. Воїном честі. Героєм, який залишив не лише підрозділ, а й вогонь прикладу.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Собор, у якому звучала молитва за українських героїв ще з часів Майдану, сьогодні знову прийняв у свої стіни біль, сльози й вдячність. Над труною Героя лунала церковна молитва — не прощання, а благословення в дорогу Вічності. Командир Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції «Лють» Максим Казбан загинув два дні тому на Донеччині — не в бою, але, як і личить справжньому командиру, — у строю.

Під склепіннями собору, де тривало відспівування, сотні людей стали пліч-о-пліч. Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко, голова Національної поліції Іван Вигівський, побратими, бойові командири, а також прості кияни — усі прийшли з єдиною молитвою: «Вічна пам’ять і слава!».

«Ми з почестю проводжаємо справжнього Героя. Нічого не поверне його родині, але ми завжди будемо поруч. Бо саме такі як Максим — серце нашого народу», — сказав Іван Вигівський.

Максим Казбан — це не просто ім’я у списку полеглих. Це постать, навколо якої творилась сила духу нової поліції. Його ідея була простою: любов до України — це не слова, а дії. Він сам жив цими словами, був серед перших, хто будував «Лють», хто особистим прикладом змушував вірити — перемога можлива.

Його дружина Марина, крізь сльози, згадала не генерала, а чоловіка — доброго, чесного, принципового, відданого. «Він завжди тримав слово, кожну втрату бійця переживав як особисту. Він — наш синонім совісті», — сказала вона.

Після прощання тіло Героя провели в останню путь на Байкове кладовище. Там, на Алеї воїнів, де вже спочивають тисячі захисників, він знайшов спокій — але залишився в строю.

ДЖЕРЕЛО