Сьогоднішнє читання Святого Єванглія на літургії оповідає про поховання Господа потайними учнями – Йосипом Арімафейським, Никодимом та Святими Жонами-Мироносицями, котрі були свідками смерті Христової та Воскресіння Господа. Свята Церква сьогоднішнім богослужінням ставить нас на Голгофу до хреста, в саду до гробу, де вони вкладають тіло Христа і де потім мироносиці удостоїлись побачити Воскреслого Господа.

З усіх близьких до Господа учнів особливо зворушливими рисами описуються у відправі цієї неділі святий подвиг, відданість і любов до свого Вчителя і Господа Святих Жон-Мироносиць.

Чому ви мішаєте миро зі сльозами жалю? Так, за словами тропарів Святого Іоанна Дамаскіна, на утрені неділі запитував Святих Жон-Мироносиць ангел, коли вони прийшли до гробу. Зворушливе питання? Що було дійсно цінним тут – миро чи сльози.

Миро – дуже дорога мазь, на яку Святі Жони витратили великі свої збереження, щоб помастити нею Тіло Спасителя, не сподіваючись, що Він подивиться на них Своїми закритими, як вони гадали, очима. Це миро – останній дар любові та благоговіння Небесному Вчителю, і сльози, які текли нестримно з очей, щораз капали на посудину з миром.

Мироносиці – це жінки, котрі в ніч Воскресіння Христового поспішали до гробу Господнього з миром у руках, щоб, за східним звичаєм, полити ароматами бездиханне тіло свого Божественного Вчителя. Ці жінки супроводжували Божественного Вчителя не тільки для того, щоб повчитися словам, які виходять з уст Христових, а й для того, щоб з любов’ю до Нього служити Господеві всім, чим можна.

Вони турбувались про відпочинок Господа Ісуса Христа, про Його харчування і пиття. Скільки щирості та відданості було в Жон-Мироносиць у ставленні до вмираючого Спасителя. Найближчі учні порозбігались зі страху перед ворогами Хреста, кращий з них зрікся Його тричі, а боязкі, слабкі жінки, але сильні любов’ю і жалем, не покидають Божественного Страждальця ні на хвилину, не відривають очей від хреста, на якому в муках тане Його Життя.

Мироносиці стоять біля підніжки хреста Христового, проливаючи сльози співстраждання і потішаючи, як могли, ридаючу Богоматір. Навіть в останні хвилини земного життя Христового Святі Жінки не відступили від розп’ятого Спасителя і стали учасниками похорону Господа.

Цей приклад земного життя Святих Жон-Мироносиць навчає нас, віруючих, що віра і щирість не залишаються без нагороди. Господь Спаситель, нагороджуючи самовіддану любов мироносиць, явився їм першим по Воскресінні Своєму і сказав: «Радуйтеся».

Святі Жони-Мироносиці своїм прикладом показують нам, якою має бути любов до Господа Бога. Правдива любов – не короткочасний порив нашого серця. Вона постійна і ніколи не зменшується, вона незмінна і в радості , і в хвилини скорботи. Жони – Мироносиці своїм подвигом нагадують нам, проте, що наша любов до Бога повинна бути глибоко відданою, щирою любовю нашого серця, за все вдячною Господу. Хто хоче мати правдиву любов до Бога, покажи її і в любові один до одного, в імя любові до Небесного Отця.

Ніколи не забувайте слів, сказаних Господом :«Коли ви вчинили одному з братів Моїх найменших, то Мені вчинили». Мироносиці надихають любити Господа Бога до кінця земного життя кожного з нас, любити любовю, яка ніколи не відпадає, завжди пломеніє, завжди готова на жертви, віддана і вдячна. 

Для всіх нас, відкрита спасенна путь – путь правди, християнської любові, здобування вічного життя. Приклад діяльної віри, любові й життя Святих Жон-Мироносиць нехай зміцнить та примножить наші сили на дорозі до спасення. Завжди будемо прославляти Святих Жон – Мироносиць, котрі сповістили світові радісну звістку про Воскресіння Христове, промовивши радісні слова: «Христос Воскрес»!

Настоятель Парафії святих Жон-Мироносиць
митрофоний протоієрей Роман Будзинський

Джерело: Парафія святих Жон-Мироносиць