Захисник України із села Лиса загинув 20 лютого 2026 року поблизу Новоданилівки на Запоріжжі

До Підгаєцької громади надійшла трагічна й скорботна звістка: «на щиті» повертається захисник України, молодший сержант Михайло Кулик. Воїнинув 20 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новоданилівка Запорізької області.

Підтримати молитву

Полеглого воїна-земляка зустрінуть 25 лютого. Михайло Кулик народився 18 березня 1973 року, проживав у селі Лиса. Служив командиром відділення 1 мінометного взводу мінометної батареї 2 механізованого батальйону військової частини А7013.

Зустріч тіла відбудеться 25 лютого о 12:00 у селі Вага. Далі траурний кортеж рухатиметься через села Угринів, Яблунівка, Завалів, Носів до рідного дому у селі Лиса. Панахиду заплановано на 19:00. Похорон відбудеться 26 лютого о 12:00, – повідомили у Підгаєцькій міській раді.

«Захищаючи Батьківщину від російської нечисті, гинуть найкращі сини України. Вічна пам’ять і слава відважному Воїну, який поклав на вівтар Вітчизни найцінніше – своє життя! Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини. Нехай добрий, світлий спомин про воїна-земляка Михайла Кулика стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті близьких, друзів, бойових побратимів, усіх хто знав його, любив і шанував. Герої не вмирають… Вони покидають поле бою на землі і ангелами світла оберігають рідну Батьківщину та свій народ з небес…

Молитва за всякого померлого

Пом’яни, Господи, Боже наш, у вірі й надії на життя вічне спочилого раба Твого, брата нашого Михайла як Милосердний і Людинолюбний, відпускаючи гріхи та згладжуючи неправди, полегши, даруй і прости всі його провини вільні й невільні, визволи його від вічної муки та вогню геєнського і дай йому вічні Твої блага, наготовані для тих, що люблять Тебе. Коли ж і згрішив він, та не відступив від Тебе і безсумнівно в Отця, і Сина, і Святого Духа, Бога, Тебе, в Трійці славимого, вірував і Одиницю в Трійці і Трійцю в Одиниці православно аж до останнього свого подиху визнавав. Будь милостивим до нього і віру в Тебе замість діл прийми і з святими Твоїми, як Щедрий, упокой: нема бо чоловіка, що жив би і не згрішив. Ти один тільки без усякого гріха, і правда Твоя — правда вічна, і Ти один Бог милости і щедрот, і чоловіколюбства, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, й повсякчас, і на віки віків. Амінь.