Стаття розповідає про життя та смерть отця Степана, пастиря Херсонської єпархії Православної Церкви України, який став символом непохитності духу, відмовившись перейти під юрисдикцію РПЦ, і пізніше був закатований московськими окупантами.

Відданість і мужність в часи випробувань

Це більше ніж історія про віру; це розповідь про непохитну відданість та про готовність стояти за правду аж до кінця, навіть коли це коштує найвищої ціни.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Жорстоке вбивство російськими окупантами українського священика  Степана Подольчака – настоятеля храму Православної церкви України сталося в селищі Каланчак на Херсонщині під час останніх тижнів агресивних дій ворога.

Це могила мужнього пастиря Херсонської єпархії Православної Церкви України, закатованого московськими окупанттми

28 лютого – саме в цей день 26 років тому далекого 1998 року отець Степан був висвячений Патріархом Димитрієм на священика і з того часу самотужки вибудовував і храм, і громаду тепер вже Православної Церкви України. Духовну освіту здобував у Колегії Патріярха Мстислава м. Харкова. До священства тривалий час був дяком-псаломщиком на Львівщині.

За ревне служіння в умовах окупації Предстоятель УПЦ (ПЦУ) Блаженніший Епіфаній благословив нагородити найвищою нагородою – правом носіння митри ще восени 2022 р. після звільнення Херсона. На жаль через окупацію нагорода ще не була вручена. Нині отець Степан пішов по нагроду вічну від нашого пастир начальника Христа.

Отець Степан став символом нескореності духу, відмовившись перейти під юрисдикцію РПЦ, попри загрози та переслідування. Життя священика обірвалося, але його відданість і мужність живуть у серцях вірян.

У часи, коли священики УПЦ (та, що не МП), вибирають мовчання або навіть зраду, пам’ять про отця Степана служить нагадуванням про силу духу та важливість стояння на боці правди. Його жертва надихає нас відстоювати наші переконання, бути мужніми у випробуваннях та не забувати вартість свободи та вірності.

Нехай же пам’ять про отця Степана, його життя і мученицька смерть нагадують нам про те, що справжні пастирі сьогодні з Україною та зі своїм народом. Вони готові на все заради України та своїх вірян.

Вічна пам’ять та наша молитва нехай будуть нагородою для душі отця Степана, який засвідчив, що непохитність у вірі є найвищою цінністю, за яку варто жити й варто вмирати.

Джерело: Українська Православна Церква/Православна Церква України