10 липня 2025 року на передовій від важкої хвороби помер захисник України Василь Іванович Нікітчин

Сумна і скорботна звістка прийшла до Заліщицької громади: у бою на Донеччині загинув уродженець міста – Нікітчин Василь Іванович. Йому було 55 – пік життя.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

У 1977–1985 роках Василь навчався у школі ім. О. Маковея. Згодом проживав і навчався у Тернополі, а пізніше переїхав до Києва. Після початку повномасштабного вторгнення добровільно вступив на контрактну службу в лавах ЗСУ.

Панахида відбудеться 13 липня о 19:00 у Будинку скорботи (м. Тернопіль, вул. Микулинецька). Чин похорону — 14 липня об 11:00.

Захищаючи Батьківщину від російської нечисті, гинуть найкращі сини України. Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини. Нехай добрий, світлий спомин про воїна-земляка Василя Нікітчина стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті близьких, друзів, бойових побратимів, усіх хто знав його, любив і шанував.

Молитва за всякого померлого

Пом’яни, Господи, Боже наш, у вірі й надії на життя вічне спочилого раба Твого, брата нашого Василя як Милосердний і Людинолюбний, відпускаючи гріхи та згладжуючи неправди, полегши, даруй і прости всі його провини вільні й невільні, визволи його від вічної муки та вогню геєнського і дай йому вічні Твої блага, наготовані для тих, що люблять Тебе. Коли ж і згрішив він, та не відступив від Тебе і безсумнівно в Отця, і Сина, і Святого Духа, Бога, Тебе, в Трійці славимого, вірував і Одиницю в Трійці і Трійцю в Одиниці православно аж до останнього свого подиху визнавав. Будь милостивим до нього і віру в Тебе замість діл прийми і з святими Твоїми, як Щедрий, упокой: нема бо чоловіка, що жив би і не згрішив. Ти один тільки без усякого гріха, і правда Твоя — правда вічна, і Ти один Бог милости і щедрот, і чоловіколюбства, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, й повсякчас, і на віки віків. Амінь.