Митрополит Сергій у Тбілісі: УПЦ МП поруч із Грузинською Церквою, а ПЦУ осторонь

Грузія відзначає 1700-річчя прийняття християнства на державному рівні. На урочистості до Тбілісі приїхала делегація з України. Але не від Православної Церкви України, а від УПЦ Московського патріархату. Очолив її тернопільський архієрей УПЦ МП, митрополит Тернопільський і Кременецький Сергій.

Для Тернопілля це подія не стороння. Вона показує, хто сьогодні говорить від імені українського православ’я на світовій церковній арені.

Хто поїхав до Грузії

Делегація прибула на запрошення Синоду Грузинської Православної Церкви. Благословив поїздку митрополит Онуфрій. До складу увійшли митрополит Сергій, архієпископ Шумський Іов, протоієрей Василій Вознюк і диякон Максим Савчук.

11 жовтня в Троїцькому кафедральному соборі Тбілісі звершили Божественну літургію. Очолив її Католикос-Патріарх усієї Грузії Шіо III. Митрополит Сергій і архієпископ Іов співслужили грузинському Предстоятелю та ієрархам.

У проповіді Патріарх Шіо III говорив про Боже благословення в житті людини. Він закликав починати кожну справу з молитвою і довіряти її Божій волі.

Після літургії делегація привітала Предстоятеля з ювілеєм. Від УПЦ МП йому піднесли копію Почаївської ікони Божої Матері.

Зустріч у Патріархії

12 жовтня Патріарх Шіо III прийняв делегацію в Грузинській Патріархії. Він висловив пошану митрополиту Онуфрію. Українському народу побажав миру, терпіння і подолання негараздів у церковному житті.

Грузинський Предстоятель сказав, що весь його народ співпереживає українцям. Грузини з власного досвіду знають, що таке війна й окупація. Патріарх запевнив, що грузинські віряни моляться за своїх братів і сестер в Україні.

Ці слова потрібні нашим людям. Особливо родинам воїнів, які щодня чекають рідних із фронту. Та прикро, що звучать вони на зустрічі з делегацією Московського патріархату.

Послідовна лінія УПЦ МП

Поїздка до Тбілісі не випадкова. УПЦ МП послідовно показує свою близькість до Грузинської Церкви. Її архієреї приїжджають на свята, співслужать, обмінюються дарами. Так формується образ, ніби саме вона є голосом українського православ’я.

Грузинська Православна Церква досі не визнала автокефалію ПЦУ. Ще з 2019 року її Синод відкладає це питання. У повідомленнях про ювілейні урочистості участь ПЦУ не згадується.

Християнство в Грузії утвердилося в IV столітті. За переданням, це сталося за царя Міріана III, завдяки проповіді святої рівноапостольної Ніни. Сімнадцять століть віри — свято, на яке Київська Церква мала б приїхати як рідна сестра.

Що зробила ПЦУ

У травні митрополит Епіфаній привітав Шіо III з обранням на патріарший престол. У листі Предстоятель ПЦУ написав: «Прошу Ваших святих молитов за перемогу правди і справедливий мир для України».

Це добрий і потрібний крок. Але одного листа замало. Церковна дипломатія тримається на живих зустрічах, особистій довірі й роках спілкування.

Ресурс, який не використовують

У ПЦУ є люди, які мають давні особисті знайомства в Грузинській Церкві. Це, зокрема, митрополит Вінницький і Барський Симеон. Це митрополит Переяславський і Вишневський Олександр, який свого часу очолював Відділ зовнішніх церковних зв’язків УПЦ МП.

Саме такі ієрархи могли б вести діалог із Тбілісі. Хоча б неофіційний, через братні бесіди й візити. Однак повноважень на це вони не отримують.

На нашу думку, причина у вузькому колі довіри навколо керівництва ПЦУ. До нього не допускають тих, кого не вважають своїми. Через таку клановість Церква втрачає людей, знання і давні зв’язки.

Що маємо в підсумку

Поки ПЦУ чекає визнання, УПЦ МП їде, співслужить і дарує ікони. З кожним таким візитом позиції ПЦУ на світовій арені слабшають. І це наслідок недалекоглядної політики, а не лише зовнішніх обставин.

Грузинська Церква не чужа нам. Вона так само, як і ми, знає біль окупованої землі. Тим важливіше, щоб у Тбілісі чули голос Православної Церкви України.

Молімося, щоб Господь дав нашій Церкві мудрих провідників. Щоб двері до сестринських Церков відчинялися не листами, а братнім спілкуванням.