«Кожен із нас, слухаючи євангельську розповідь про зцілення десяти прокажених, відчуває в глибині душі доброту і разом з тим докору Христового запитання: «Чи не десять очистились? де ж дев’ять?» (Лк. 17,17)…

Не повернулися і не подякували. Як це близько і зрозуміло нашій свідомості. Ми забуваємо або не любимо дякувати. Найчастіше ми просимо. Це відбувається і в нашому людському побуті, і в нашому християнському житті. Завжди є якась частка егоїзму у наших молитвах. Іноді наше прохання буває незначним і навіть легковажним, з обіцянкою відслужити молебень, пожертвувати щось на церкву, подати бідному. Як тільки проходить наша біда, минає горе, так поступово слабшають, відсуваються на задній план наші обіцянки, і тягнуться звичайні дні, без подяки й молитов», — Блаженніший Митрополит Володимир.

Джерело Фонд Блаженнішого Митрополита Володимира