Предстоятель ПЦУ провів біблійні паралелі між історією спасіння і сучасною боротьбою України.

Слово віри та надії у сьому річницю інтронізації

Подячна молитва, віра у Промисел і надія на визволення: слово Предстоятеля у Софії Київській

3 лютого 2026 року у стінах Святої Софії Київської — духовному серці українського православ’я — прозвучало глибоке за богословським змістом і суспільним звучанням слово Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія. Його було виголошено під час подячної молитви з нагоди сьомої річниці інтронізації Предстоятеля Православної Церкви України та дня його народження.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Звертаючись до архієреїв, духовенства і вірян, Митрополит Епіфаній насамперед підкреслив християнський обов’язок подяки Богові як основу духовного життя. За словами Предстоятеля, саме через подяку людина визнає дію Божого Промислу — невидимого, але постійного піклування Господа про світ і людину.

У своєму слові він наголосив, що Бог є не лише Творцем, але й Промислителем світу, Який навіть наслідки зла здатний обертати на благо. Найвищим свідченням цього, за словами Митрополита, є Хресна жертва Христа, через яку смерть була переможена, а людству даровано спасіння.

Особливе місце у зверненні зайняла тема війни. Предстоятель Православної Церкви України закликав не втрачати надії у час важких випробувань, наголосивши, що навіть у жахітті війни Господь не залишає український народ і Своїм Промислом неодмінно зупинить зло.

Згадуючи події семирічної давнини, Митрополит Епіфаній назвав інтронізацію у Софії Київській плодом Об’єднавчого собору і даром батьківської любові Вселенського Патріарха — Томосом про автокефалію. Він провів історичну паралель між біблійним виходом народу Ізраїля з неволі та визволенням України і її Церкви з духовного та імперського поневолення.

Окремо у слові прозвучала оцінка сучасної російської агресії, яку Предстоятель порівняв із новітнім «фараоном», що намагається повернути український народ у рабство. Водночас Митрополит висловив тверду віру в те, що, як і в біблійній історії, сила зла буде переможена Божою правдою.

Митрополит Епіфаній наголосив на місії Православної Церкви України як духовної фортеці, покликаної надихати народ на спротив злу, благословляти захисників, молитися за державу та утверджувати правду. Він подякував українським воїнам, державній владі, міжнародним партнерам, благодійникам та всім, хто у важкий час служить ближнім.

Завершуючи своє слово, Предстоятель знову підтвердив відкритість ПЦУ до діалогу заради повної єдності українського православ’я та закликав до спільної молитви за перемогу України, справедливий мир і духовне єднання.

СЛОВО ПРЕДСТОЯТЕЛЯ
виголошене у Святої Софії Київській
03 лютого 2026 року Божого

З благословення владики, всечесні отці, дорогі брати і сестри, слава Ісусу Христу!

Сердечно дякую вам, дорогий владико, і всім, хто у цей святковий день разом зі мною підносить подячні молитви до Господа нашого Ісуса Христа. Дякую за добрі слова, за підтримку, за благі побажання. Дякую і кафедрі київських першоієрархів у соборі Святої Софії за можливість звершити тут подячну молитву.
Бо одним із перших християнських обов’язків є завжди дякувати Богові. Адже саме через подяку ми не лише виявляємо свою любов до Господа, але й зміцнюємося у вірі, визнаючи Божественний промисел, який оберігає нас від зла і спрямовує до добра.
Промисел Божий є дією безперестанною, але не всі і не завжди бачать Його, і тим більше — не всі Його визнають, приписуючи свої досягнення самим собі, збігові обставин, природним законам чи чомусь іншому. Але ми повинні твердо знати: Бог є не лише Творцем світу — Він є його Промислителем, Який дає всьому життя і дихання, і все, як свідчить нам апостол Павло.
Бог зберігає наше буття і не просто зберігає, але все спрямовує до благої мети — щоб ми досягли спасіння і вічного блаженного життя.
Безперечно, що не лише один Бог діє у цьому світі. Кожна людина, як істота вільна і розумна, має свободу у своїх діях: одні з них спрямовані до добра, інші — до зла. Окрім людей, діють також ангели, бо і вони є істотами розумними та вільними. Божі вірні ангели сприяють примноженню добра, виконуючи волю Творця. А злі ангели, які через гординю відпали від Бога та стали демонами, сіють зло і спокушають до нього людей.
Однак навіть те зло, яке є в цьому світі і походить не від Бога, але примножується через людей та бісів, Господь Своїм промислом зупиняє і наслідки його обертає до блага. У самому злі немає блага, але силою Своєї премудрості Бог здатний зупиняти зло і спрямовувати його наслідки до добра.
Найбільшим виявом цього є Хресна жертва Сина Божого. Люди змовилися і засудили свого Спасителя на смерть, стали христовбивцями. Але наслідки цього страшного людського гріха Бог обернув на спасіння: смертю Сина Свого переміг смерть і зруйнував владу пекла.
Дорогі владики, брати і сестри! Ми повинні особливо у цей жахливий час війни пам’ятати і сповідувати: дякуючи Богові, ми свідчимо, що віримо в Його промисел. Його піклування про нас наша помісна Церква зазнає разом з українським народом, який нині страждає.
Але в цих стражданнях, перед обличчям викликів війни, ми не повинні зневірятися, втрачаючи надію. Господь неодмінно зупинить зло, а його наслідки Своїм незбагненним промислом приведе до блага.
Сьогодні ми молитвенно згадуємо сьому річницю інтронізації Предстоятеля, яка відбулася у цьому храмі як плід праці Об’єднавчого собору та як дар батьківської любові, який ми отримали від Всесвятішого Вселенського Патріарха — Томос про автокефалію.
Ті з нас, хто належить до старшого покоління, хто жив у часи комуністичної тиранії та безбожницьких переслідувань віри і Церкви, у часи радянської імперської окупації України, добре пам’ятають: ще 40–50 років тому ті досягнення, які ми нині маємо, здавалися лише нездійсненною мрією.
Як колись народ Ізраїля в єгипетській чи вавилонській неволі, так і ми могли лише мріяти про свободу, про свою українську помісну автокефальну Православну Церкву, про служіння рідною українською мовою у Святій Софії, яке сьогодні звершили. Могли лише мріяти про незалежну Україну.
Але Господь вивів нас із того духовного Єгипту і Вавилону, з дому неволі, зламав російське ярмо на нашій шиї і привів до свободи. І те, про що мріяли покоління наших предків і за що вони боролися, здійснилося на наших очах.
Чи сталося це лише завдяки людям? Ні. Люди робили те, що від них залежало, але без промислу Божого ми не змогли б досягти успіху, бо сили зла, які тоді повставали і нині повстають проти нас, є могутні.
Російська імперія зла використовує підкуп і залякування, смертоносну зброю і хитру брехню, всілякі дияволські знаряддя, аби знову повернути нас у рабство і не дати нам бути вільними.
Ми вийшли з того проклятого духовного Єгипту шляхом, на який нас поставив Бог. Але російський фараон і його військо, а також проповідники «русского міра», подібні до єгипетських волхвів, женуться за нами, прагнучи знову зробити український народ і нашу помісну Церкву рабами.
Ми знаємо, чим закінчилася історія фараона і його війська. Бог переміг їх, визволивши народ Свій. І ми віримо, що попри всю силу сучасного фараона і всю облесливість новітніх волхвів «русского міра», з Божою допомогою і український народ, і Українська Церква остаточно звільняться від московського рабства.
На Об’єднавчому соборі тут, у духовному серці українського православ’я, Дух Святий створив справжнє промислительне чудо нашого єднання. І ми ніколи не перестанемо дякувати Богові за це, усвідомлюючи, які важкі випробування ще можуть бути попереду.
Господь поставив єдину помісну Православну Церкву України як непохитну духовну фортецю на скелі, щоб у ці страшні часи вона надихала народ до спротиву злу, свідчила істину, благословляла захисників і молилася за перемогу.
Тому сьогодні з особливою ревністю підносимо подячні молитви Богові і просимо у Нього допомоги та захисту від московського фараона і його воїнства, перемоги правди і тривалого справедливого миру для України.
Молимося за наших новітніх героїв-захисників і дякуємо їм за те, що Україна продовжує спротив агресору. Молимося за державу, за президента і уряд, за всіх, хто служить на благо України. Просимо Бога надихнути мудрістю правителів світу, щоб вони єднали зусилля у відновленні миру та справедливій відплаті російському агресору.
Дякуємо всім народам, країнам, релігійним спільнотам і благодійникам за допомогу Україні. Особлива вдячність — усім працівникам, які у часи темряви й холоду відновлюють тепло і світло. Нехай Господь сторицею винагородить вас.
Минуло сім років від інтронізації Предстоятеля, і жоден з цих років не був легким. Але саме для цього Бог доручив нам духовну зброю — слово істини, щит віри, броню правди і надію спасіння. І завдяки єдності ми долали виклики і будемо долати їх надалі.
Одним із головних завдань майбутнього залишається повна єдність українського православ’я. Ми знову і знову закликаємо до діалогу всіх, хто ще не зробив цього кроку. Священний Синод утворив відповідну комісію, і двері Церкви залишаються відкритими.
Ще раз дякую всім вам, дорогі брати і сестри, отці та владики, за молитви і підтримку. Нехай Господь благословить новий рік нашого буття новими успіхами, наблизить завершення російської агресії, дарує Україні тривалий і правдивий мир, а Церкві — повне єднання.
Богові нашому слава навіки віків. Амінь.