Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія

в четверту неділю після Пасхи

Дорогі брати і сестри! Христос воскрес!

Цього недільного дня ми через читання з Нового Завіту чуємо нагадування про приклади чудесних зцілень і навіть про воскрешення з мертвих. Не лише Сам Господь Ісус Христос зціляє розслабленого, тобто людину, яка страждала на параліч. Таке чудо в ім’я Спасителя звершує і апостол Петро, зціливши Енея, що протягом восьми років був паралізований. Також за молитвою апостола Господь воскресив праведну Тавифу – благодійницю, яка багато добрих справ зробила для потребуючих, що гірко сумували через її смерть.

З цих прикладів ми бачимо, що Бог не лише Сам творить чудеса, але звершує їх також і за молитвою вірних Своїх. Адже Він сказав апостолам: «Істинно, істинно кажу вам: чого б ви не попросили в Отця в ім’я Моє, дасть вам. Донині ви нічого не просили в ім’я Моє; просіть і одержите, щоб радість ваша була повною» (Ін. 16:23-24). Також в іншому місці Євангелія засвідчені такі Господні слова: «Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам; […] Чи є між вами така людина, яка, коли син її попросить у неї хліба, подала б йому камінь? І коли попросить риби, подала б йому змію? Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте дари добрі давати дітям вашим, тим паче Отець ваш Небесний дасть блага тим, хто просить у Нього» (Мф. 7:7,9-11).

Все це є свідченням для нас, що не лише у давній час земного життя Спасителя були можливі чудеса – вони можливі та звершуються у всі часи. Не лише один Син Божий особисто творить чудеса – за молитвою до Нього, в ім’я Спасителя Бог творить чудеса і через вірних Своїх, що бачимо на прикладі апостола Петра.

Це спонукає і нас вірити в силу Божу та звертатися до Господа з молитвами і проханнями про допомогу. Також це навчає нас тій істині, що звернення і молитви до святих, коли ми просимо їх заступитися за нас перед Богом – також угодні Йому.

Апостол Петро молиться про воскрешення Тавифи після того, як почув і побачив розпач і горе багатьох, для кого померла була великою благодійницею. Отже, саме ці звернення, ці моління та прохання спонукали апостола звернутися до Бога, і Господь за його заступництвом звершив велике чудо. Завдяки чому не лише померла повернулася до життя, але і багато людей навернулися до віри та утвердилися в ній.

«Моліться один за одного, щоб вам зцілитися, бо багато може щира молитва праведного» (Як. 5:16) – навчає і запевняє нас апостол Яків. Тому ми і звертаємося до праведних, святість яких засвідчена Церквою, які є правдивими угодниками Божими, і просимо їх бути молитовниками і заступниками у наших потребах. Ми звертаємося до них так, як вдовиці та інші облагодіяні Тавифою зверталися до апостола Петра. І коли те, що ми просимо, є на благо, а віра наша є міцною – то Господь звершує за цим заступництвом навіть такі великі чудеса, як воскрешення з мертвих.

Тут, дорогі брати і сестри, можуть постати взаємно пов’язані між собою питання. Перше з них: а чи не суперечить звернення до святих тій настанові, яку дає нам Писання, що єдиним Посередником між Богом і людьми є Господь Ісус Христос (1 Тим. 2:5)? Наша відповідь – ні, не суперечить. Бо Христового посередництва ніхто не применшує і не скасовує, звертаючись до святих. Його посередництво має особливу природу, бо засноване воно на факті Боговтілення – Він у Своїй Божественній Особі поєднав природи божественну і людську, яку очистив, оновив та обожив через хресну жертву і воскресіння. Ніхто інший з людей не був і не може бути здатний до цього.

Однак з прикладу апостола Петра та з багатьох інших прикладів ми бачимо, що вони, коли моляться про потреби інших, теж стають посередниками – але очевидно, що не такими самими, як Христос чи тим більше не заміняють Його. Навпаки – вони моляться за заповіддю Самого Спасителя, вони призивають ім’я Його і заради Нього, як Він і повелів, просять Отця Небесного.

Чи можемо ми молитися Богу без того, щоби звертатися до святих? Навіть з особистого досвіду молитви кожен з нас знає відповідь, коли ми безпосередньо звертаємося з проханнями і до Пресвятої Тройці, і окремо до Божественних Осіб. Але водночас ми точно і твердо знаємо, що молитви святих угодні Богу, що Він Сам через Писання спонукає нас молитися один за одного. Тому ми не замість Бога звертаємося до святих, але через них чи краще сказати – разом з ними.

І тут слід зробити інше важливе зауваження. Бо якщо одні обирають крайність, відкидаючи значення молитов святих, то інші справді доходять до крайності, коли сприймають святих кимось подібним до поганських божків. І не лише святих, але навіть окремо їхні ікони, мощі чи святі місця та інші речі, пов’язані з їхнім життям, сприймають таким неналежним, не християнським чином.

Чи не чули ви питання: «До якої ікони треба помолитися, щоби отримати це чи інше?» Не до ікони треба молитися, дорогі брати і сестри, бо молимося ми не до образу. Ми молимося перед іконою, через образ підносячи свої почуття до першообразу. Божу Матір і святих ми шануємо як угодників Божих, як праведників, які мають велике дерзновення перед Господом і молитви яких Він вислуховує. Але в жодному разі не можна допускати того, щоби це шанування перетворювалося на замасковане ідолослужіння. Треба триматися золотої середини, не ухилятися ані у відкинення значення святих в нашому духовному житті, ані надавати їм того значення, яке належить лише Богові.

І на завершення наших роздумів над словами Писання хочу звернути вашу увагу на важливу деталь. А саме, що милосердя, щедрість, благодійність праведної Тавифи, пам’ять якої Церква сьогодні вшановує, спонукали облагодіяних нею свідчити перед апостолом Петром і були причиною звершеного чуда воскрешення.  Цим підтверджується, яку велику силу і значення мають добрі діла і що вони духовно корисні не лише тоді, коли людна жива, але і для померлих. Саме тому віддавна в Церкві існує традиція не лише підносити за спочилих молитви, але і в пам’ять про них звершувати діла милосердя, добрі справи, робити пожертви на потреби – бо це справи, угодні Богу.

І нехай Господь буде милостивим до нас, щоби від духовного розслаблення, від заніміння душі, подібного до паралічу тіла, яке часом стається з багатьма, ми були захищені. А якщо воно і сталося з нами – щоби отримували зцілення. Щоби віра наша була живою і діяльною. І за молитвами та заступництвом святих угодників Божих нехай завжди ми будемо отримувати те, що необхідне нам і корисне для спасіння – і в цьому житті, і у вічності.

Амінь.