Шлях священика, який став поруч із воїнами у найважчий період історії України.

Духовне служіння як форма боротьби за людину і країну

Час подвигів любові й терпіння: військовий капелан 44-ї артилерійської бригади про віру, відповідальність і спільну боротьбу

У час, коли війна стала щоденною реальністю для мільйонів українців, особливого значення набуває духовна присутність поруч із тими, хто тримає фронт. Нещодавно 44 окрема артилерійська бригада імені гетьмана Данила Апостола була відзначена орденом Святої Великомучениці Варвари — однією з високих нагород Православної Церкви України. Ця відзнака стала знаком визнання жертовного служіння всього особового складу бригади — від командирів до тих, хто забезпечує щоденну роботу в тилу й на позиціях.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Орден для бригади вручив Предстоятель Православної Церкви України Блаженніший митрополит Епіфаній військовому капеланові з’єднання — старшому лейтенантові капеланської служби ієрею Олегу Міщенку — за сприяння митрополита Тернопільського і Кременецького Нестора. Як наголошують у бригаді, ця нагорода є не персональною, а колективною — знаком підтримки, молитви й довіри Церкви до українських захисників.

Сам отець Олег пояснює символізм відзнаки через церковну традицію: День ракетних військ і артилерії нині відзначається 4 грудня — у день пам’яті святої великомучениці Варвари, яку здавна вважають покровителькою артилеристів і тих, хто працює з вибухонебезпечними матеріалами. У цьому поєднанні церковного календаря та військової служби капелан бачить не випадковість, а глибокий знак духовного заступництва.

Шлях самого Олега Міщенка до капеланського служіння був непростим. Родом із Тернопільщини, він має світську освіту, здобуту в Тернопільському національному економічному університеті, а згодом — богословську, отриману в Дніпровській духовній семінарії ПЦУ. Військову службу розпочав ще у 2018 році як солдат, а вже після повномасштабного вторгнення РФ, у 2023 році, був рукоположений у сан ієрея та став військовим капеланом у рідній бригаді.

Говорячи про свою місію, священик наголошує: головне завдання капелана — духовна опіка над військовослужбовцями та їхніми родинами. На війні люди найчастіше звертаються не з абстрактними питаннями, а з простими й глибокими проханнями — про молитву, підтримку, надію. Капелан поруч і під час бойових буднів, і в моменти найбільшого болю — коли воїни повертаються додому «на щиті».

Особливе місце у словах отця Олега займає тема відповідальності. Він відверто говорить про страх і сумніви, які знайомі кожному, хто стоїть перед важким вибором. За його словами, сміливість — це не відсутність страху, а здатність його подолати. Саме тому він називає нинішній час для України доленосним: важким, але водночас величним — часом подвигів любові й терпіння.

Капелан не закликає до бездумної героїзації війни, але нагадує про моральний вимір: залишатися осторонь чужого болю — означає втрачати людяність. Він цитує отців Церкви, підкреслюючи, що відповідальність за ближнього є складовою християнської віри, а покаяння — це не лише слова, а зміна життя і дій.

Поруч із фронтовим служінням залишається і родина: дружина, маленький син і донечка. Розлука дається важко, зізнається священик, але саме думка про майбутнє дітей і країни надає сил витримувати випробування.

На завершення отець Олег формулює побажання, яке звучить особливо гостро в умовах війни: він бажає українцям не просто миру, а перемоги — перемоги над собою і над злом. Перемоги, яка народжується з особистої відповідальності, жертовності та спільної дії.

Детальніша інформація щодо умов проходження військової служби у складі 44 ОАБр:
https://forms.gle/XptveGP93mhPthot9
тел.: +380984821003.

Група комунікацій Тернопільського ОТЦК та СП

Фото з особистого архіву Олега Міщенка та відділення комунікацій 44 ОАБр імені гетьмана Данила Апостола

ДЖЕРЕЛО