35-річний захисник із села Білозірка поліг на Сумщині внаслідок удару ворожого FPV-дрона. Після тривалих місяців невідомості рідні отримали трагічне підтвердження загибелі воїна

Лановецька громада попрощалася із захисником України Максимом Савчуком, який віддав життя за свободу та незалежність Батьківщини.

Підтримати молитву

Старший оператор протитанкових ракетних комплексів народився та виріс у селі Білозірка. Після закінчення школи здобув фах інженера-механіка у Бережанському агротехнічному інституті, працював у місцевих підприємствах та будував плани на майбутнє. Та з початком війни став на захист Батьківщини.

Рідні, друзі та земляки згадують Максима як добру, щиру та життєрадісну людину, яка завжди була готова підтримати інших. Воїн сумлінно виконував свій обов’язок, залишаючись вірним військовій присязі та українському народові.

Із квітня 2026 року захисник вважався зниклим безвісти. Родина до останнього сподівалася на його повернення, однак згодом стало відомо про трагічну загибель воїна. 25 квітня поблизу населеного пункту Івот на Сумщині Максим Савчук загинув унаслідок удару ворожого FPV-дрона по автомобілю. Йому було лише 35 років.

Провести Героя в останню путь прийшли рідні, друзі, побратими, представники влади та жителі громади. Церемонія прощання відбулася з усіма військовими почестями. Під звуки Державного Гімну України матері загиблого воїна передали Державний Прапор — символ країни, за яку її син віддав своє життя. У скорботі залишилися батьки, брат, рідні, друзі та всі, хто знав Максима Савчука.

Захищаючи Батьківщину від російської нечисті, гинуть найкращі сини України. Вічна пам’ять і слава відважному Воїну, який поклав на вівтар Вітчизни найцінніше – своє життя! Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини. Нехай добрий, світлий спомин про воїна-земляка Максима Савчука стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті близьких, друзів, бойових побратимів, усіх хто знав його, любив і шанував.

Молитва за всякого померлого

Пом’яни, Господи, Боже наш, у вірі й надії на життя вічне спочилого раба Твого, брата нашого Максима як Милосердний і Людинолюбний, відпускаючи гріхи та згладжуючи неправди, полегши, даруй і прости всі його провини вільні й невільні, визволи його від вічної муки та вогню геєнського і дай йому вічні Твої блага, наготовані для тих, що люблять Тебе. Коли ж і згрішив він, та не відступив від Тебе і безсумнівно в Отця, і Сина, і Святого Духа, Бога, Тебе, в Трійці славимого, вірував і Одиницю в Трійці і Трійцю в Одиниці православно аж до останнього свого подиху визнавав. Будь милостивим до нього і віру в Тебе замість діл прийми і з святими Твоїми, як Щедрий, упокой: нема бо чоловіка, що жив би і не згрішив. Ти один тільки без усякого гріха, і правда Твоя — правда вічна, і Ти один Бог милости і щедрот, і чоловіколюбства, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, й повсякчас, і на віки віків. Амінь.