У своєму листі, парафіяни та вірники УПЦ (ПЦУ) вітають отця Володимира Ільчишина з днем народження, проте не забувають поставити низку питань стосовно його служби та незрозумілого зникнення з посади настоятеля Кафедрального Собору в Тернополі. З особливим інтересом вони згадують Ільчишина в контексті його близького стосунку з кримінальним архієреєм Тарасом Петранюком, а також його невдалого будівництва приватного будинку на церковній землі, тим самим залишивши без уваги будівництво храму Свято-Вознесенського в Тернополі.

Віруючі парафіяни стурбовані його таємничим переїздом на Хмельниччину та необгрунтованим залишенням незакінченого будівництва храму

“Шановний” отче Володимире Ільчишин!

З нагоди вашого дня народження, ми, такі прості віруючі люди, не можемо не висловити свої вітання та питання, що виникають в нашій парафії церкви Різдва Христового.

Скрізь лунає ваше ім’я, і всі ми пишаємося “великими досягненнями”, які ви залишили позаду. Особливо цікавить нас ваша віддана та ревна служба кримінальному архієрею Тарасу Петранюку. Що за таємниця приховується за вашим тихим переїздом на Хмельниччину? Що змусило вашу родину виселитись з церковної хати на Руській 22 та добровільно відмовитись від посади цілого настоятеля Кафедрального Собору в Тернополі і тікати? Чи не краще було б зосередитися на будівництві «Релігійної громада “Парафії Вознесіння Господнього” міста Тернополя Тернопільсько-Бучацької Єпархії Української Православної Церкви (ПЦУ)», ідентифікаційний код – 25700508, адреса: 46005, Тернопільська обл., місто Тернопіль, вул. Студинського, керівником якої Ви були і так само, як і Різдва Христового нагло покинули так і не розбудувавши на відміну від свого приватного будинку, що поруч з тимчасовою спорудою в якій звершуються богослужіння; на землі, яка раніше належила Церкві, а тепер стала раптом ваша?

НАГАДАЄМО:

Але, безумовно, ми щиро вітаємо вас з днем народження. І хоча ми не можемо не задати питання про вашу відповідальність та прозорість у веденні справ, ми все ж бажаємо вам успіхів у подальшій “службі” тепер вже на Хмельниччині та безтурботних років на волі, далеко від Тернополя.

І нехай усі ваші угоди та домовленості знаходять своє відображення у відповідних документах, щоб нікому не довелося пояснювати, куди втік наш шанований служака і який злочинний шлейф залишив після себе у співпраці з Тарасом Петранюком.

З найкращими небажаннями та насолодою спостерігати,
Ваші парафіяни та небайдужі вірники УПЦ (ПЦУ)