18 квітня 2019 року, у Священній Архієпископії Кіпру відбулася зустріч Блаженніших та Святіших Предстоятелів чотирьох Давніх Православних Церков, у якій взяли участь Патріарх Александрійський Феодор II, Патріарх Антіохійський Іоанн X, Патріарх Єрусалимський Феофіл III та Архієпископ Кіпрський Хризостом II. 

За підсумками зустрічі було видане Комюніке, аналіз якого пропонується нижче. 

1. Найголовніше: у Комюніке відсутні твердження, які б засуджували дії Вселенського Патріарха Варфоломія. Натомість сказано, що в Православ’ї «можуть бути різні точки зору», однак Церква залишається єдиною під керуванням Господа Ісуса Христа. Це означає, що плани Москви розділити світове православ’я та заперечити авторитет Вселенського Патріарха наразі виявилися утопічними. Давні Православні Церкви, що входять до інституту Пентархії, не виступили проти Вселенського Патріархату.

2. Натомість Предстоятелі Олександрійської, Антиохійської та Єрусалимської Церкви підтримали посередницьку місію Блаженнійшого Архієпископа Кіпрського Хризостома. Глава Кіпрської Церкви у своєму листуванні з Патріархом Варфоломієм чітко засвідчив, що з належною повагою ставиться до канонічних прав Вселенського Патріарха. Таким чином, підтвердження його посередницької місії з боку Предстоятелів давніх Православних Церков означає, що вони прагнуть вирішити непорозуміння, які наразі існують у православному світі, не заперечуючи при цьому канонічних прерогатив Вселенського Патріарха. Що, знову ж таки, свідчить про неспроможність Москви нав’язати свої руйнівні сценарії світовому православ’ю. 

3. Про надання автокефалії Православній Церкві в Україні говориться як про звершений факт: «також обговорювалися проблеми, які виникли після надання автокефалії Православній Церкві в Україні». Таким чином, комюніке не заперечує чинності Томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні. Нагадаємо, що з точки зору Московського Патріархату, Томос є канонічно недійсним документом, який лише є інструментом втручання Константинопольського Патріархату у «внутрішні справи» Російської Православної Церкви; 

4. Спосіб, у який були прийняті у спілкування зі Вселенським Патріархатом ієрархи колишніх УПЦ КП та УАПЦ, винесений за дужки публічного обговорення. (Хоча раніше деякі Помісні Церкви і ставили під питання наявність апостольського спадкоємства у хіротоніях, здійснених в 1992–2018 рр. в колишній УПЦ КП та в 1990-2018 рр. у колишній УАПЦ). Це означає, що ми можемо сподіватися, що у подальшому це коло питань розглядатиметься у суто богословському аспекті, з урахуванням канонічної позиції Константинополю та досвіду Церкви у подоланні розділень; 

5. Засудження насильницьких дій у міжюрисдикційному конфлікті в Україні сформульовано у дипломатичний спосіб: Предстоятелі закликали сторони працювати над захистом вірних, а також священних храмів та монастирів від захоплень та будь-яких насильницьких дій, звідки би вони не походили чи які б причини або мотиви їх не породжували.

ΕΚΚΛΗΣΙΑ ΤΗΣ ΚΥΠΡΟΥ