Вивчаємо історію Хрещенського святвечора та традиції варіння куті, зокрема в Свято-Троїцькому Соборі Тернополя. Розглядаємо освячення води, її вживання та богоявленські молитви.

Розкриваємо секрети святвечора та важливість великого освячення води в Духовному Центрі

Слово навечір’я означає переддень церковної урочистості, а друга назва — святвечір (чи сочельник) пов’язана з традицією цього дня варити пшеничний узвар з медом та родзинками — кутю (коливо).


Хрещенський святвечір – найдавніший одноденний піст, виник приблизно в III столітті одночасно з появою свята Богоявлення, яке на ранній стадії об’єднувало святкування Різдва Христового та Богоявлення. Цей пісний день був аналогом передпасхального посту, який наприкінці ІІ – на початку ІІІ століття тривав два дні або 40 годин.
Зважаючи на важливість події, Хрещення Ісуса Христа, Церква встановила піст. Саме звідси і пішла традиція варити сочиво, яка не є обов’язковою, але настільки зручною, що увійшла до традиції повсюдно. Зрозуміло, в наші дні не у всіх є така можливість, але піст дотриматися все ж таки необхідно: «Так бо керовані Божою Благодаттю, від об’їдання звільняємось», каже нам Типікон.


Міру посту віруючі визначають індивідуально, за можливістю та з благословення духівника. Цього дня, як і в Різдвяний святвечір, не їдять до виносу свічки після Літургії вранці та споживання освяченої води.

НАШ ТЕЛЕГРАМ


На святвечір, після літургії у храмах відбувається велике освячення води. Освячення води називається великим через особливу урочистість обряду, пройнятого спогадом євангельської події, яка стала не тільки первообразом таємничого обмивання гріхів, а й дійсним освяченням самого єства води через занурення в неї Бога в тілі.
Вода ця називається Агіасма (Αγίασμα), або просто богоявленською водою. Під впливом Єрусалимського Уставу, з ХІ–ХІІ століття освячення води відбувається двічі — на Хрещенський святвечір, і безпосередньо на свято Богоявлення.


Обидва Великі освячення у ці дні звершуються однаковим чином, тому й освячена вода, нічим не відрізняється. Є благочестива традиція кропити в цей день богоявленською водою своє житло зі співом тропаря Богоявлення.


Богоявленську воду весь рік вживають натщесерце в невеликих кількостях, зазвичай разом зі шматочком просфори «щоб ми могли отримати від Бога силу, що здоров’я підкріплює, хвороби зцілює, демонів проганяє і всі ворожі напасті відвертає». При споживанні читається молитва: «Господи Боже мій, нехай буде дар Твій святий і свята Твоя вода на відпущення гріхів моїх, на просвічення мого розуму, на зміцнення душевних і тілесних сил моїх, на здоров’я душі і тіла мого, на підкорення пристрастей і немочей моїх. з безмежного милосердя Твого за молитвами Пречистої Твоєї Матері та всіх святих Твоїх. Амінь».


Під час недуг або напастей злих сил пити цю воду можна і потрібно, не вагаючись, будь-коли. Особливою властивістю святої води є те, що, додана навіть у невеликій кількості до звичайної води, вона надає благодатні властивості і їй, тому у разі нестачі святої води її можна розбавити простою.


Не можна забувати, що освячена вода — це церковна святиня, до якої доторкнулася Божа благодать, і до якої слід благоговійно ставитися.


Свята вода, якщо правильно, з побожністю зберігається не псується багато років. Зберігати її слід в окремому місці, краще поряд із домашнім іконостасом.

Джерело: Свято Троїцький Духовний Центр