Парафія змінила юрисдикцію після зборів вірян і офіційної реєстрації.

Богослужіння планують розпочати після стабілізації безпекової ситуації

У місті Слов’янськ, яке залишається одним із прифронтових центрів Донеччини, релігійна громада історичного храму змінила своє підпорядкування та приєдналася до Православної Церкви України. Відповідні зміни вже зафіксовані у державному реєстрі юридичних осіб.

Підтримати молитву

Йдеться про громаду, яка раніше діяла як парафія на честь благовірного князя Олександра Невського. Тепер вона офіційно носить назву на честь святих мучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії та входить до складу Донецько-Слов’янської єпархії ПЦУ.

Як зазначив голова парафіяльної ради Олександр Оніщенко, рішення про перехід було ухвалене на зборах парафіян. Його правомірність перевірили місцева влада та обласна адміністрація, після чого відбулася офіційна перереєстрація.

За словами Оніщенка, усі процедурні етапи були дотримані, а саме рішення стало результатом усвідомленого вибору громади.

Митрополит Донецький і Маріупольський Сергій Горобцов підкреслив, що цей крок має глибоке значення не лише в церковному, а й у суспільному вимірі.

За його словами, жителі міста давно прагнули до богослужінь українською мовою та до того, щоб у храмі звучали молитви за українських воїнів і державу. У контексті війни це набуває особливого змісту як прояв духовної та громадянської позиції.

Місцем богослужінь громади є собор святих мучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії — історична святиня кінця ХІХ століття, збудована у 1895–1897 роках у районі залізничного вокзалу міста.

Водночас, як зазначає керівництво громади, повноцінні богослужіння у храмі поки що не проводяться через безпекову ситуацію. Слов’янськ регулярно зазнає обстрілів, що ускладнює організацію масових заходів.

За інформацією митрополита Сергія Горобцова, ця громада стала вже другою на Донеччині, яка перейшла до ПЦУ. Перший подібний випадок був зафіксований у Костянтинівці ще у 2021 році.

Фахівці та релігійні діячі розглядають такі переходи як свідчення глибших трансформацій у суспільстві регіону — зміцнення національної ідентичності, духовної єдності та прагнення до незалежності як у державному, так і в церковному житті.

ДЖЕРЕЛО