Виникла дискусія довкола діяльності та статусу Назарія Петранюка, якого пов’язують із церковним служінням у структурі ПЦУ та попереднім перебуванням в іншій юрисдикції – УПЦ МП. У центрі уваги — питання його фактичної участі у служінні та обставини призначення на церковну посаду в період повномасштабної війни. Виникають запитання щодо того, чи виконує він реальне служіння на місці призначення, а також щодо його фізичної присутності у громаді, яку формально очолює. Окремо обговорюється питання, чи не використовується церковний статус як підстава для уникнення участі у військовому обліку або пов’язаних обов’язках, що в умовах війни є особливо чутливою темою для суспільства. Ситуація додатково ускладнюється тим, що призначення пов’язують із родинними зв’язками з ієрархом ПЦУ Тихоном (Тарасом Петранюком), що викликає питання щодо можливого конфлікту інтересів та прозорості кадрових рішень. У час, коли тисячі українців служать у ЗСУ або виконують капеланське служіння, будь-які подібні питання автоматично набувають суспільного значення і потребують офіційного роз’яснення та перевірки з боку відповідних інституцій.

Є запитання щодо фактичного служіння та обставин церковного призначення Назарія Петранюка в умовах війни

Для Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія це питання не лише юрисдикції, а й честі. Земля, на якій сьогодні розгортається цинічна «схема Петранюків», — це не просто ділянка. Це територія, де мала постати духовна велич Предстоятельської кафедри Митрополита Київського і всієї України Мефодія. Сьогодні ж тут панує пустка, фікція та дух мародерства.

Підтримати молитву

Ділянка, виділена державою для Української автокефальної православної церкви (УАПЦ), мала стати духовним серцем Тернополя. Це була земля Кафедрального собору, де мав продовжуватися молитовний подвиг спочилого Предстоятеля. Проте архієпископ Тихон (в миру — Тарас Петранюк), посівши цю кафедру, обрав інший шлях — шлях комерціалізації святині.

На сьогодні понад 70% цієї землі вже відчужено під приватну забудову. Поки забудовники зводять стіни комерційних об’єктів, замість величного собору віряни бачать лише старий фундамент, який слугує декорацією для юридичної афери.

«Не народжені для війни»: сімейний підряд у рясах

Найбільш резонансним аспектом розслідування Фонду стало призначення керівником цієї «фантомної» парафії Назара Петранюка — рідного брата архієпископа Тихона.

Фонду пам’яті відомі десятки фактів фіктивних призначень, але випадок братів Петранюків вражає своєю зухвалістю. Назар Петранюк — класичний «церковний турист». Коли над ним нависла реальна загроза мобілізації та проходження ВЛК у лавах Московського патріархату, він оперативно «перебіг» під крило рідного брата в ПЦУ.

Мета переходу: виключно отримання статусу керівника релігійної організації для «броні» від ТЦК.
Докази фіктивності: відеоспостереження протягом останніх п’яти місяців підтверджує — «настоятель» Назар не провів на цій ділянці жодного богослужіння та взагалі не з’являється на парафії.
Лозунг цієї родини очевидний: «Брати Петранюки не народжені для війни».

Поки капелани ПЦУ віддають життя на передовій, архієпископ Тихон використовує автокефальну церкву як «православний шлюз» для порятунку брата-ухилянта від окопів.

Ситуація з Назаром Петранюком — це не лише моральне мародерство, а й юридична пастка. Згідно з даними YouControl, він офіційно є керівником парафії з 26 липня 2025 року. Державні органи (ДЕСС) раніше виставили ультиматум: до кінця лютого 2026 року всі релігійні організації мають подати податкові звіти. За Назарія Петренюка — здають, тож цей еМПешний щур сподівається отримати бронювання і уникнути служби в Збройних силах України, адже він ревний молитвеник і за своїми «релігійними переконаннями» не може брати зброю до рук!

Для Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія боротьба за цю землю — це боротьба проти перетворення Церкви на закрите акціонерне товариство родини Петранюків.

«Ми не дозволимо Тихону Петранюку вішати лапшу на вуха Митрополиту Київському. Ми оперуємо мовою документів, відеофактів та телефонних записів. Це не просто конфлікт інтересів — це зрада пам’яті покійного Предстоятеля та всього українського народу в час війни», — заявляє голова Фонду Наталія Шевчук.

Попереду — оприлюднення ексклюзивних матеріалів, слідкуйте за нами.

Справедливість для Блаженнішого Мефодія — це очищення його кафедри від тих, хто прийшов сюди не служити, а ховатися.

Джерело: Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія